Габітус (теорія соціального аналізу) — Вікіпедія

Габітус — звички, жести, набуті програми поведінки індивіда, оцінки ним ситуації — продукти індивідуальної соціалізації.

Га́бітус — одне із основних понять у теорії П'єра Бурдьє.

Історія поняття[ред. | ред. код]

Термін «габітус» використовували у своїх працях Марсель Мосс і Норберт Еліас. Але саме Бурдьє розробив його у тій формі, в якій це поняття використовують у сучасній теорії соціального аналізу (соціологія).

Джерела[ред. | ред. код]

Бурдье П. Структура, габитус, практика // Журнал социологии и социальной антропологии. — Том I, 1998. — № 2.
Bourdieu, Pierre. 1977. Outline of a Theory of Practice. Cambridge University Press.
Elias, Norbert. The Civilizing Process.
Jenkins, Richard. 1992. Pierre Bourdieu. London: Routledge.
MacLeod, Jay. 1995. Ain't No Makin' It. Colorado: Westview Press, Inc.
Maton, Karl. 2008 'Habitus', in Grenfell, M. (ed) Pierre Bourdieu: Key concepts. London: Acumen Press.
После Бурдье: политика теории и практика рефлексии (раздел о Бурдьё в «Новом литературном обозрении», № 60)
Ширшова, И. Основные понятия концепции Пьера Бурдье // Альманах «Восток». — 2004. — № 11, ноябрь.

Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.