Гаврилюк Іван Ярославович — Вікіпедія

Гаврилюк Іван Ярославович
Народився 25 вересня 1948(1948-09-25) (75 років)
с. Йосипівка, нині Золочівський район
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 1968 — тепер. час
Дружина Резніченко Мирослава Леонтіївна
Діти син Сергій (1968)
Батьки батько Ярослав Михайлович (1916—2003)
мати Лідія Тимофіївна (1927)
IMDb ID 0310665
Нагороди та премії
Народний артист України Заслужений артист УРСР

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» 14 травня 2002 25 травня 2006

Іва́н Яросла́вович Гаврилю́к (нар. 25 вересня 1948 року[1][2], с. Йосипівка, нині Золочівський район, Львівська область) — український кіноактор, художній керівник кінофірми Україна. Член Спілки кінематографістів України (з 1972). Народний артист України (1992). Заслужений артист Української РСР (1977).

З квітня 2002 до квітня 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний у виборчому окрузі № 126, Львівська область. Член депутатської фракції політичної партії «Реформи і порядок» та «Наша Україна»[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Гаврилюк народився 25 жовтня 1948 у селі Йосипівка, нині Золочівський район (тоді Олеський район), Львівська область, Україна. Батько Ярослав Михайлович (1916—2003) — службовець; мати Лідія Тимофіївна (1927) — пенсіонер; дружина Резніченко Мирослава Леонтіївна (1948) — акторка, педагог[4]; син Сергій (1968) — актор[5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Грав у народному театрі. Був актором Львівського театру імені Заньковецької, у 1970 році закінчив кінофакультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (курс Артура Войтецького). У кіно Гаврилюк почав зніматись ще під час навчання в театральному інституті, з 1967 року. Дебютував у ролі Іванка в драмі Бориса Івченка «Анничка». Першою великою роботою стала головна роль в історичній драмі «Хліб і сіль» після закінчення інституту.

З 1973 року Іван Гаврилюк вже актор кіностудії імені О. Довженка. Зіграв Богдана в релігійній драмі «Покутування чужих гріхів», Сашка Івакіна у фільмі «Ті, що йдуть за горизонт», Макара Істоміна в драмі «Це сильніше за мене».

Пік популярності актора припав на 1980-і роки. Тоді він зіграв головні ролі в героїчно-пригодницькому фільмі «На вагу золота», у драмах «Потрібні мужчини» та «Тепло студеної землі», історичному фільмі «Данило — князь Галицький», філософській притчі «Небилиці про Івана».

З 1986 року Іван Гаврилюк — художній керівник кіновідео-об'єднання «Україна»[6].

Працював на студії Лариси Роднянської «Контакт» — актором, сценаристом і режисером. Він створив дві ліричні документальні стрічки: «Місто Коломия» та «Прикарпаття. Гори і доли» (разом з Тимуром Залоєвим).

З 1991 року — генеральний директор кінофірми «Воля XX». Президент кінофестивалю «Бригантина». З 1997 року — актор, режисер, сценарист, кіностудія «Контакт».

У 2002 році Іван Гаврилюк після тривалої перерви знявся в серіалі Анатолія Матешко «Критичний стан». В серіалі, на гадку всієї творчої групи, відбулось нове народження актора — він виконав роль мера міста. Працюючи над роллю соціального героя, Гаврилюк відкрив блискучі психологічні грані свого таланту.

Ролі у фільмах[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Легенда українського поетичного кіно: Іван Гаврилюк святкує 75-й день народження // tsn, 25 вересня 2023 14:32
  2. Відомому кіноактору зі Львівщині виповнилося 70 років // Тетяна Костенко, «Status Quo», 25 вересня 2018, 16:37
  3. «Наша Україна» в парламенті. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016. 
  4. «Якщо у держави немає ідеології, то й кіно нема». Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 28 лютого 2016. 
  5. Довідка Гаврилюк Іван Ярославович. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 28 лютого 2016. 
  6. Гаврилюк Іван Ярославович. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016. 
  7. Рус, коханець княгині Ольги (убитий за наказом князя Ігоря). Автор сценарію і режисер-постановник — Юрій Іллєнко

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]