French
DeutschГазета по-киевски — Вікіпедія
 | ||||
| Країна |  Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Мова | російська (львівська версія — українською) | |||
| Видавець | ВАТ «Видавництво «Прес-Центр» | |||
| Формат | інформаційний | |||
| | ||||
| Засновано | 23 січня 2003 | |||
| Власник | Ігор Коломойський | |||
| Головний редактор | Сергій Тихий | |||
| Припинення публікацій | 22 червня 2011 | |||
| Головний офіс | Київ, вул. Фрунзе, 104-а | |||
| Наклад | 16-48 сторінок формату Б4+ | |||
| | ||||
| (не працює) | ||||
Газета по-киевски (укр. Газета по-київськи) — міська суспільно-політична газета. Входила в національну мережу міських газет медіагрупи «Прес-Центр». 22 червня 2011 року припинила виходити в друкованій версії.[1].
Історія[ред. | ред. код]
Перший номер газети вийшов 23 січня 2003 року. З травня 2004 року почала виходити щоденно 5 разів на тиждень, а 24 вересня 2005 року додався ще й суботній номер.
В лютому 2006 року почав роботу інтернет-сайт «Газета по-киевски ONLINE». Того ж року було прийнято рішення про запуск подібних міських газет у найбільших містах України — відкрились газети у Дніпропетровську та Харкові, а наступного року — в Одесі, Львові та Донецьку.
За друге півріччя 2008 року сайт газети налічував понад 3,5 мільйонів унікальних відвідувачів, які переглянули бл. 33 млн сторінок.[2] Через фінансові труднощі, спричинені світовою економічною кризою, видання знову почало виходити 5 разів на тиждень.
19 лютого 2011 року видання опублікувало статтю про те, що живе спілкування президента Януковича з українським народом є ретельно спланованим. Після виходу статті рахунки видання було заблоковано, фінансову діяльність призупинено. А вже 11 березня того ж року випуск газети було призупинено внаслідок конфлікту між головним редактором київського видання Сергієм Тихим та відповідальним за друковані активи інвестора Олександром Ткаченком. Інвестор пояснював свої дії збитковістю проекту, а шеф-редактор у своєму відкритому листі заявив, що конфлікт є наслідком «незадоволення зверху» через згадану вище статтю, а також через інші критичні до чинної влади публікації.[3] В підсумку Сергія Тихого було звільнено, а 13 квітня на його місце призначили Олексія Газубея (в минулому головного редактора таблоїда «Блік», який припинив існування за кілька місяців до цього — румунські інвестори закрили його через збитковість). «Газета по-киевски» на кілька тижнів відновила друковане існування (за винятком регіональних видань).
22 червня 2011 року вийшов останній номер «Газеты по-киевски». Згідно із заявою медіагрупи «Прес-Центр», причиною стали великі фінансові претензії на бренд газети з боку екс-редактора Сергія Тихого, який одразу ж виступив зі спростуванням цієї інформації.[4]
Мережа[ред. | ред. код]
- Газета по-днепровски (Дніпропетровськ, з 1 серпня 2006)
- Газета по-донецки (Донецьк, з 6 грудня 2007)
- Газета по-львівськи (Львів, з 6 грудня 2007)
- Газета нашего района (з 30 березня 2007; проект, що об'єднував 10 інформаційних газет із районними новинами)
- Газета по-одесски (Одеса, з 5 квітня 2007)
- Газета по-харьковски (Харків, з 9 листопада 2006)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сегодня вышел последний номер «Газеты по-киевски». На рынке она была 8 лет[недоступне посилання з вересня 2019] // МедиаБизнес. — 2011. — 22 июня.
- ↑ Статистика сайта ГАЗЕТА ПО-КИЕВСКИ. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ Обращение главного редактора «Газеты по-киевски» Сергея Тихого[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Александр Ткаченко и Сергей Тихий изложили свои версии конфликтной ситуации вокруг Газеты по-киевски. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 березня 2018.