Гайда (мова) — Вікіпедія

Цю сторінку запропоновано перейменувати на Хайда (мова). Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії.
Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей.
Гайда
X̱aat Kíl, X̱aadas Kíl, X̱aayda Kil, Xaad kil
Жінка розвішує плакати з назвами частин тіла мовою гайда
Жінка розвішує плакати з назвами частин тіла мовою гайда
Поширена в
Регіон Гайда-Ґваї
Острів Принца Уельського
Британська Колумбія
Етнічність Гайда
Носії 24 (465 загалом), 2 у США
Писемність Латиниця
Класифікація Ізольована мова (див. текст)
Офіційний статус
Офіційна Об'єднання народів гайда
Аляска
Коди мови
ISO 639-2 hai
ISO 639-3 hai

Гайда [ˈhaɪdə][1] (X̱aat Kíl, X̱aadas Kíl, X̱aayda Kil, Xaad kil[2]) — мова корінного народу Північної Америки, якою розмовляють приблизно 50-60 осіб на канадських островах Хайда-Гваї у Британській Колумбії та прилеглій південній Алясці (острів Принца Уельського, Гайдабург і Кетчикан). Усі компетентні мовці віком поза 60 років, в той час як чисельність народу гайда становить понад 2000 осіб. Термін гайда походить від xayda, що означає «людина» або «особа» мовою гайда. Попередня теорія про існування генетичного зв'язку гайда з мовами на-дене зараз значною мірою відкидається, тому гайда слід розглядати як ізольовану мову.

Діалекти, ареали розселення та кількість мовців[ред. | ред. код]

Дослідження гайдської мови почалися в середині XIX століття. З 1970-х років виникли значні праці (словники та граматики). Гайда має чотири діалекти, які поділяються на північну та південну групи:

  • гайда
    • південна гайда
      • нінстінц †
      • скидіґіт
    • північна гайда
      • массет
      • кайгані

Деякі дослідники вважають північну гайда та південну гайда двома різними мовами, приблизно з такою ж різницею, як німецька та нідерландська (Campbell 1997). Найпівденнішим діалектом нінстінц раніше говорили на острові Ентоні, де на початку XX століття було ще кілька мовців, але останні вимерли в 1970 році (Krauss 1973). Діалектом скидіґіт на центральних островах Гайда-Ґваї досі говорять 10 осіб, а діалектом массет на північних островах Королеви Шарлотти приблизно 30. На початку XVIII століття група гайда переїхала на південь Аляски. З нащадків цих мігрантів 15 досі розмовляють так званим діалектом кайгані в місцевостях Гідабург і Кетчікан (кількість мовців за Krauss 1997). Усім грамотним носіям гайдської мови не менше 60 років, тому мова гайда також у цих місцях є під сильною загрозою зникнення і через кілька десятиліть зникне.

Пов'язання з тлінґітською, еякською і атабаскською[ред. | ред. код]

З середини XIX століття генетичний лінгвістичний зв'язок між мовами гайда, тлінґітів, еяків і атабасків постулювався наприкінці XIX століття. Ця група мов була описана Едвардом Сепіром у 1915 році як мови на-дене, а Джозеф Ґрінберґ класифікував їх у своїй роботі «Language in the Americas» 1987 року. Проте в останній роботі над гайда її приналежність до групи на-дене була серйозно піддана сумніву. На думку дослідників, схожість базується більше на ареальних мовних контактах (на тлінґіт розмовляють трохи на північ від гайда) і на неправильному мовному аналізі ранніх порівняльних досліджень (Levine 1979, Leer 1990, 1991, Campbell 1997, Mithun 1999). На даний момент, виходячи з цих висновків, гайда слід вважати ізольованою мовою, а не мовою на-дене.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Laurie Bauer, 2007, The Linguistics Student's Handbook, Edinburgh
  2. ↑ Hume, Stephen (17 березня 2014). A high-tech fight to save B.C.'s indigenous languages. The Vancouver Sun. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.

Література[ред. | ред. код]

Описи мови гайда[ред. | ред. код]

  • John Enrico: Haida Syntax. 2 Vol. University of Nebraska Press, Lincoln NE u. a. 2003.
  • John Enrico: Haida Dictionary. Skidegate, Masset, and Alaskan Dialects. 2 Vol. Alaska Native Language Center u. a., Fairbanks AK u. a. 2005.

Американські мови[ред. | ред. код]

  • Joseph H. Greenberg. Language in the Americas. Stanford University Press, Stanford CA 1987, ISBN 0-8047-1315-4.
  • Lyle Campbell. American Indian Languages. The Historical Linguistics of Native America (= Oxford Studies in Anthropological Linguistics. 4). Oxford University Press, New York NY u. a. 1997, ISBN 0-19-509427-1.
  • Michael Krauss. The Indigenous Languages of the North: a Report on their Present State. In: Hiroshi Shōji, Juha Janhunen (Red.): Northern Minority Languages. Problems of Survival (= Senri ethnological Studies. 44, ISSN 0387-6004). National Museum of Ethnology, Suita u. a. 1997, S. 1–34.
  • Marianne Mithun. The Languages of Native North America. Cambridge University Press, Cambridge u. a. 1999, ISBN 0-521-23228-7.

Гайда і на-дене[ред. | ред. код]

  • Michael Krauss. Na-Dene. In: Thomas A. Sebeok (Red.): Current Trends in Linguistics. Vol 10: William Bright (Hrsg.): Linguistics in North America. Vol 2. Mouton, Den Haag u. a. 1973, ZDB-ID 421588-6, S. 903—978.
  • Robert Levine: Haida and Na-dene: a New Look at the Evidence. In: International Journal of American Linguistics. Vol. 45, Nr. 2, 1979, ZDB-ID 199170-x, S. 157—170.
  • Jeff Leer. Tlingit: a Portmanteau Language Family? In: Philip Baldi (Red.): Linguistic change and reconstruction methodology (= Trends in Linguistics. Studies and Monographs. 45). Mouton de Gruyter, Berlin u. a. 1990, ISBN 3-11-011908-0, P. 73–98.
  • Jeff Leer. Evidence for a Northern Northwest Coast Language Area. In: International Journal of American Linguistics. Vol. 57, Nr. 2, 1991, P. 158—193.
  • John Enrico. Toward Proto — Na-Dene. In: Anthropological Linguistics. Vol. 46, Nr. 3, 2004, ISSN 0003-5483, P. 229—302.

Вебпосилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайда_(мова)&oldid=42200308