Галицька земля — Вікіпедія

Галицька земля (велика) — територіально-політичне утворення у Південно-Західній Русі. Почала складатися в 1-й пол. XII ст. із Перемишльського, Звенигородського й Теребовльського князівств. З ХІІ ст. відбулось піднесення значення Галича, який занепав після монголо-татарської навали 1240-х років.

Галицька земля (мала) (лат. terra Haliciensis, пол. Ziemia halicka) — одна з п'яти земель Руського воєводства у складі Корони королівства польського, Республіки Обох Націй (Речі Посполитої) (1434—1772). На відміну від інших земель Русі, тут угорські старости найдовше опирались приєднанню земель до Польського королівства. Головним містом землі був Галич, де з 1564 р. збирався окремий земельний Сеймик, розташовувалася резиденція гродового староства. На Сеймику обирали 6 делегатів на Трибунал Коронний і Трибунал Скарбовий. Шляхта Галицької землі на заклик старости збиралася під Галичем.

Історія[ред. | ред. код]

Галицьке князівство[ред. | ред. код]

Найбільшого економічного і культурного піднесення ці терени зазнали за доби Галицького князівства ХІІ ст. династії Ростиславовичів, зокрема, князя Ярослава Осмомисла. З початку ХІІІ ст. після створення об'єднаного Галицько-Волинського князівства Галич почав занепадати через майже 40-річну війну поміж князями Романовичами та іншими князями-претендентами, королями Угорщини.

Війни за Покуття[ред. | ред. код]

Південна частина Галицької землі, звана Покуттям, була заставлена 1388 р. королем Владиславом ІІ Яґайлом молдавському господарю Петру І; до кінця століття розпочались суперечки за право володіння Покуттям під приводом неповернення позики. Найбільше загострення відбулось 1490 р. за правління Штефана ІІІ Великого, який захопив Покуття. Після розгрому молдовського війська господаря Петру IV Рареша 1531 року у битві під Обертином Покуття належало Короні.

Територіальний поділ за часів Королівства Польського та Речі Посполитої[ред. | ред. код]

У складі Галицького повіту розчинився Коропецький повіт (1439, 1469), а в Коломийському — Снятинський (1469). Тож кінцево залишились 3 повіти.^[1]

Повіти[ред. | ред. код]

Галицький з головним містом Галичем, включав однойменне староство гродове
Теребовельський з головним містом Теребовлею, включав однойменне староство гродове
Коломийський з головним містом Коломиєю^[2]

Староства[ред. | ред. код]

У Галицькій землі знаходилися староства гродові (королівщина під управлінням старости)

Галицьке (головне місто Галич)
Теребовельське (центр — Теребовля)

та негродові — маєтностей з королівщин, зданих у заставу чи управління старості негродовому, який не займав урядової посади

Коломийське (Коломия)
Тлумацьке (Тлумач)
Рогатинське (Рогатин)
Калуське (Калуш)
Снятинське (Снятин)
Бучацьке (Бучач)^[3]
Солотвинське (Солотвин)
Краснопольське (Краснополь)
Могильницьке (Могилино)
Яблунівське (Яблунові)
Буцнівське (Буцнів, пол. Buczniów).

Найбільші міста[ред. | ред. код]

Згідно з люстрацією 1677 р. у Галицькій землі було 38 міст і 565 селищ. До ХХ ст. частина міст втратила свій статус.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — ISBN 966-7255-01-8.
Довідник з історії України М. Котляр, С. Кульчицький
Жерела до історії України-Руси. Том 01. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Т. 1. Люстрації земель Галицької і Перемиської [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.]
Крип'якевич І. Галицько-Волинське князівство [Архівовано 6 травня 2015 у Wayback Machine.]. — К., 1984.
Рудий В. Галицька земля XI—XIV ст. в українській історіографії. 2006^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Lustracja województwa ruskiego, podolskiego i bełskiego, 1564—1565 Warszawa, (I) 2001. — S. 289. — ISBN 83-7181-193-4.
Lustracje dóbr królewskich XVI—XVIII wieku. Lustracja województwa ruskiego 1661—1665. Część III ziemie halicka i chełmska. Polska Akademia Nauk — Instytut Historii. 1976
Lustracje województw ruskiego, podolskiego i bełskiego 1564—1565, wyd. K. Chłapowski, H. Żytkowicz, cz. 1, Warszawa — Łódź 1992. (пол.)

[1] Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym, t. VII, część ІІ-ga, Ziemie Ruskie — Ruś Czerwona opisana przez Aleksander Jabłonowskiego (Źródła dziejowe tom XVIII część II-ga), Варшава, 1903, ст. 18.

[2] Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym, t. VII, część ІІ-ga, Ziemie Ruskie — Ruś Czerwona opisana przez Aleksander Jabłonowskiego (Źródła dziejowe tom XVIII część II-ga), Варшава, 1903, ст. 191.

[3] Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności [Архівовано 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1728. — T. I. — S. 218. (пол.)

[1]

[2]

[3]