Галкін Володимир Ісидорович — Вікіпедія

Володимир Ісидорович Галкін;
	Підполковник (1917); Генерал-хорунжий (5.10.1920)
Загальна інформація
Народження	18 липня 1880; Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	не раніше 1931; СРСР
Громадянство	УНР
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Олексіївське військове училище
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-радянська війна; Перший зимовий похід
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Станіслава 2 ступеня	Орден Святого Станіслава 3 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галкін.

Володимир Ісидорович Галкін (нар.18 червня 1880, Санкт-Петербург — пом. після 1931) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 червня 1880 року у Санкт-Петербурзі в родині службовців.

Початкову освіту здобув у 2-й Петербурзькій гімназії. Згодом закінчив Санкт-Петербурзький університет. У 1904 завершив навчання у Олексіївському військовому училищі, потім Офіцерську електротехнічну школу.

В російській армії[ред. | ред. код]

З 1 січня 1909 поручник Керченської фортечної мінної роти. У 1912 закінчив Миколаївську академію Генерального штабу.

Протягом 1914-1915 помічник начальника відділу управління генерал-квартиймейстра штабу 7-ї армії. Згодом обер-офіцер для доручень при штабі 32-го армійського корпусу. Начальник штабу 82-ї піхотної дивізії до січня 1918.

На службі Україні[ред. | ред. код]

З 16 квітня 1918 вступає на службу до Армії УНР, старший ад'ютант штабу 8-го Катеринославського корпусу. У армії Української Держави на цій ж посаді.

Після падіння Гетьманату перейшов до білогвардійських Збройних Сил Півдня Росії.

В січні 1920 попав у полон до Червоної армії біля Одеси. Був призначений начальником штабу Української радянської дивізії при 41-й стрілецькій дивізії, яка формувалась із колишніх бійців Армії УНР та Української Галицької Армії

6 квітня 1920 підняв повстання частин дивізії проти більшовиків та приєднався до Армії УНР, яка здійснювала Перший зимовий похід. Із цих частин був організований Чорноморський партизанський кіш, а з 4 липня 1920 — 5-а Чорноморська бригада 2-ї Волинської дивізії Армії УНР, у якій Галкін посів посаду начальника штабу.

5 жовтня 1920 Володимиру Галкіну присвоєно звання генерал-хорунжий.

В СРСР[ред. | ред. код]

Проживав у Польщі. За завданням Юрія Тютюнника у 1922 перейшов кордон УРСР для організації повстанської боротьби проти більшовиків. Поранений попав в полон до ВЧК, переправлений у Москву, де викладав математику у Московській військово-інженерній школі.

31 грудня 1930 заарештований і засуджений на 5 років виправно-трудових таборів з конфіскацією майна. Подальша доля невідома.

Джерела[ред. | ред. код]

Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Галкін Володимир Ісидорович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.