Гамбургер — Вікіпедія

Гамбургер
Тип Фастфуд
Походження  Німеччина і  США
Схожі страви Сендвіч

Га́мбургер — вид сендвіча, що складається з рубаної котлети, поданої всередині розрізаної булки. На додаток до м'яса гамбургер може мати велику кількість різноманітних приправ, наприклад: кетчуп і майонез, листя салату, маринований огірок, сир або смажену цибулю, помідор.

Гамбургер — невід'ємна частина їжі класу фастфуд.

Історія[ред. | ред. код]

Назва походить від німецького міста Гамбург.

Перший гамбургер продав 27 липня 1900 американський гастроном Луї Лессінг у своєму рідному місті Нью-Гейвен.

Гамбургери отримали широку популярність в 1904 році на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі.

На початку 1930-х канзасець Волтер Андерсон заснував першу мережу закусочних White Castle Hamburger, в меню яких входили гамбургери як основна страва.

Мережа кафе Wimpy Grills першою почала продавати гамбургери за дуже низькими цінами. Крім того, була застосована технологія потокового приготування, що дозволяло затрачати на обслуговування кожного відвідувача менше однієї хвилини.

Та найбільшою популярністю гамбургери зобов'язані компанії McDonald's, мережа якої шаленими темпами поширилась світом. McDonald's і їх гамбургери стали барометром для американської та світової економіки і символом глобалізації.

З 2000-х років серед вегетаріанців став популярним вегетаріанський гамбургер[1][2][3]. Такі гамбургери іноді називають веджибургерами або гарденбургерами. Котлету для нього роблять із гороху, сої або інших бобових.

Шкода здоров'ю[ред. | ред. код]

Гамбургер ділить з хот-догом друге місце у рейтингу шкідливих продуктів[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вегетаріанський бургер. Процитовано 31 травня 2017.[недоступне посилання з вересня 2019]
  2. Вегетаріанськи бургер — покрокові рецепти приготування веджибургера і гарденбургера. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 31 травня 2017.
  3. Вегетаріанський гамбургер. СТБ. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
  4. Рейтинг шкідливих продуктів. Газета «Споживач.інфо» № 7(7) травень 2009. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 27 січня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]