Гамбіт Еванса — Вікіпедія

	Шаховий дебют
Назва	Гамбіт Еванса
7	7
6	6
5	5
4	4
3	3
2	2
1	1
Початкові ходи	1. e2-e4 e7-e5 ; 2. Кg1-f3 Кb8-c6 ; 3. Сf1-c4 Сf8-c5 ; 4. b2-b4
ECO	C51-C52
Розробник	Вільям Еванс, Емануїл Ласкер
Перше застосування	1824
Названо на честь	Вільям Еванс
Категорія дебюту	Відкритий дебют

Гамбі́т Е́ванса — шаховий дебют, який починається ходами:
1. e2-e4 e7-e5
2. Кg1-f3 Кb8-c6
3. Сf1-c4 Сf8-c5
4. b2-b4.
Належить до відкритих початків.

Історія[ред. | ред. код]

Цей гамбіт винайшов 1824 року англієць Вільям Еванс. У другій половині XIX століття гамбіт Еванса був дуже популярний. Його з успіхом застосовували блискучі майстри атаки Пол Морфі, Адольф Андерсен, Михайло Чигорін. Цим гамбітом була зіграна знаменита «вічнозелена партія» між Адольфом Андерсеном і Жаном Дюфренем у Берліні в 1852 році. Потім Емануїл Ласкер запропонував гарну систему захисту за чорних і дебют майже зник з практики майстрів. Однак у наші часи його знову стали успішно застосовувати на гросмейстерському рівні, збагативши новими ідеями. Його застосовували і застосовують такі гравці, як Ян Тімман, Джон Нанн, Гаррі Каспаров, Володимир Крамник.

Основні ідеї[ред. | ред. код]

В італійській партії білі близькі до своєї мети — створення сильного пішакового центру, але їм не вистачає буквально одного темпу для закріплення переваги. У зв'язку з цим логічною виглядає спроба шляхом жертви флангового пішака «b2» виграти час і вирішити проблему захоплення центру.

Варіанти[ред. | ред. код]

Після 4. b2-b4 у чорних два основних продовження:

4…Cc5:b4 — прийняти жертву пішака і, повернувши його в підходящий момент, вирівняти гру.
4…Сс5-b6 — відхилити жертву (відхилений гамбіт Еванса)

Джерела[ред. | ред. код]

Панов В.Н., Эстрин Я.Б. Курс дебютов. — М.: ФиС, 1980. — 496 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Огляд гамбіту Еванса (англ.)
Поглиблений аналіз гамбіту Еванса (англ.)