French
DeutschГанс Еріх Носсак — Вікіпедія
| Ганс Еріх Носсак | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 30 січня 1901[1][2][…] Гамбург, Німецька імперія[4] | |||
| Помер | 2 листопада 1977[1][2][…] (76 років) Гамбург, ФРН[4] | |||
| Країна |  Німеччина[4] | |||
| Діяльність | письменник, поет, драматург | |||
| Alma mater | Йоганнеумd | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Жанр | поезія, проза і театр | |||
| Членство | Академія наук і літератури в Майнці, Німецька академія мови і поезії і Corps Thuringia Jenad | |||
| Партія | Комуністична партія Німеччини | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Ганс Еріх Носсак у Вікісховищі | ||||
Ганс Еріх Носсак (нім. Hans Erich Nossack, 30 січня 1901, Гамбург — 2 листопада 1977, там само) — німецький письменник.
Біографія[ред. | ред. код]
Ганс Еріх Носсак походить із заможної гамбурзької родини, його батько був власником торговельної компанії, що займалася кавою та сирим какао. 1919 року Ганс Еріх закінчив гамбурзьку гуманістичну гімназію Йоганнеум. Того ж року він записався в Гамбурзький університету, де почав вивчення літературознавства та історії мистецтв. Проте вже наступного, 1920 року перейшов у Єнський університет, де почав вивчати право та економіку, але за два роки покинув. Короткий час був членом КПН.
1923 року він повернувся до Гамбурга і через два роки одружився з Габріеле Кнірер (1896—1987). Поступив на роботу в банк, у вільний час писав вірші та драми.
1930 року знову вступив до КПН А 1933 року перейшов на роботу до батьківської фірми. У Третьому Рейху йому було заборонено друкуватися. Як до колишнього члена КПН до нього ставилися з підозрою, в квартирі були обшуки СА та поліції, але Носсак не був заарештований. У цей час він навіть перейняв на себе керівництво батьковою фірмою.
Під час бомбардуванні Гамбурга ВПС Великої Британії та США (1943), описаному ним в автобіографічній повісті «Загибель» («Der Untergang», 1948), згоріли його щоденники, деякі обгорілі рукописи він ще зміг відтворити. Опублікував декілька віршів у журналі «Neue Rundschau» (1942, 1944). 1947 року його вірші вийшли окремою збіркою, в тому ж році вона була перекладена на французьку. З 1956 року — вільний письменник. З цього часу жив в Айштеттені, з 1962 — в Дармштадті, з 1965 — у Франкфурті, в 1969 повернувся до Гамбурга, де прожив до смерті.
Архів письменника зберігається в німецькому літературному архіві в Марбаху.
Твори[ред. | ред. код]
- Вірші/ «Gedichte» (1947)
- Подорож у царство мертвих. Звіт того, хто вижив/ «Nekyia. Bericht eines Überlebenden» (1947)
- Інтерв'ю зі смертю / Interview mit dem Tode" (1948)
- Найпізніше в листопаді / «Spätestens im November» (1955), роман
- Допитливість / «Der Neugierige» (1955), повість
- Генеральна репетиція / «Die Hauptprobe. Eine tragödienhafte Burleske mit zwei Pausen» (1956)
- Спіраль. Роман однієї безсонної ночі / «Spirale. Roman einer schlaflosen Nacht» (1956)
- Зустріч у передпокої / «Begegnung im Vorraum» (1958), дві повісті
- Молодший брат / «Der jüngere Bruder» (1958), роман
- Після останнього повстання / «Nach dem letzten Aufstand. Ein Bericht» (1961)
- Особливий випадок / «Ein Sonderfall» (1963), драма
- Заповіт Луція Евріна / «Das Testament des Lucius Eurinus» (1963)
- «Das kennt man» (1964), повість
- «Sechs Etüden» (1964), розповіді
- Слабке становище літератури / «Die schwache Position der Literatur» (1966), виступи та статті
- Справа д'Артеза / «Der Fall d Arthez» (1968), роман
- Невідомий переможець / «Dem unbekannten Sieger» (1969), роман
- «Pseudoautobiographische Glossen» (1971)
- «Die gestohlene Melodie» (1972), роман
- «Bereitschaftsdienst. Bericht über die Epidemie» (1973)
- «Um es kurz zu machen» (1975), мініатюри
- Щаслива людина / «Ein glücklicher Mensch» (1975), роман
- Щоденники 1943—1977/ «Die Tagebücher 1943—1977» (1997)
- "Geben Sie bald wieder ein Lebenszeichen."Briefwechsel 1943—1956 (2001), листи 1943—1956
Визнання[ред. | ред. код]
Член Академії наук і літератури в Майнці (1949, в 1964—1968 — її віце-президент). Член Вільної Академії мистецтв у Гамбурзі, Німецької академії мови і поезії в Дармштадті (1961). Премія Георга Бюхнера (1961). Премія Вільгельма Раабе (1963). Орден «Pour le Mérite» (1973). Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1974).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Носсак, Ганс Еріх // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 272. — ISBN 966-692-744-6.
- Бібліографія. Ганс Еріх Носсак // Німецька національна бібліотека
- Роботи про Ганс Еріх Носсак // Цифрова бібліотека Німеччини
- Сайт, присвячений Гансу Еріху Носсаку(нім.)
- Г. Е. Носсак на сайті видавництва «Зуркамп» [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Бойченко про Ганса Еріха Носсака [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.]
