French
DeutschГанс Керль — Вікіпедія
Не плутати з імперським міністром і офіцером поліції!
| Ганс Керль | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hans Kehrl | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народився | 8 вересня 1900[1] Бранденбург-на-Гафелі, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія | |||||||||
| Помер | 26 квітня 1984[1] (83 роки) Графенау | |||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||
| Діяльність | підприємець | |||||||||
| Знання мов | німецька[2] | |||||||||
| Заклад | Імперське міністерство озброєнь та боєприпасів[3] і Імперське міністерство економіки | |||||||||
| Членство | СС | |||||||||
| Військове звання |  Бригадефюрер СС | |||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Ганс Керль (нім. Hans Kehrl; 8 вересня 1900, Бранденбург-на-Гафелі — 26 квітня 1984, Графенау) — державний діяч Німеччини, підприємець, лідер військової економіки, бригадефюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
Біографія[ред. | ред. код]
Ганс Керль був сином власника суконної фабрики в Котбусі Рудольфа Керля. Освіту здобув в Бранденбурзькій і Котбуській гімназіях, Державному технікумі текстильної промисловості в Ройтлінгені (1921). У 1922-24 роках стажувався в США, пройшов курс менеджменту в Бостоні. Потім працював на фабриці батька, з 1926 року — компаньйон і співвласник. У цей період приєднався до націонал-ліберальної Німецької народної партії Густава Штреземана.
У 1931 році Керль встановив контакти з нацистами, 1 травня 1933 року вступив у НСДАП (квиток № 1 878 921), 28 вересня 1936 року — в СС (квиток № 276 899). З 30 січня 1944 року — при штабі Головного управління СС.
Після приходу нацистів до влади в 1933 році Керлі став радником з економічних питань НСДАП в гау «Курмарк», з 9 травня 1933 по травень 1935 року був президентом Промислової та Торгової палати Нижнього Лаузіца (Котбус). Одночасно в 1934 році був співробітником уповноваженого керівника з економічних питань Вільгельма Кеплера.
Після 1934 року Керлі був членом наглядових рад 19 акціонерних товариств, насамперед у важкій і легкій промисловості, в тому числі:
- Alpine Montan AG (Лінц)
- Brüxer Kohlenbergbaugesellschaft (Брюкс)
- Kurmärkische Zellwolle und Zellulose AG (Берлін)
- Nordbömische Kohlenwerks Gesellschaft (Брюкс)
- Rheinische Kunstseide AG (Клефельд)
- Rheinische Zellwolle AG (Зібург)
- Spinnstoffwerk Glauchau AG (Глаухау)
- Sudetenländische Bergbau AG (Брюкс)
- Sudetenländische Treibswerke AG (Брюкс) та інших підприємств концерну Reichswerke AG für Erzbergbau und Eisenhütten «Hermann Göring»
Окрім цього, він був Головою зовнішньоторговельного об'єднання Східного Бранденбургу.
У 1936 році Керль став головним референтом Управління сировини і матеріалів в очолюваному Германом Герінгом Управлінні з чотирирічного плану. З 1 лютого 1938 по 1 листопада 1942 року — генеральний референт з особливих питань в Імперському міністерстві економіки і керівник 2-го підвідділу (текстильна і паперова промисловість). У березні-червні 1938 року — заступник з економічних питань імперського уповноваженого в Австрії та уповноважений Міністерства економіки у Відні. У березні-серпні 1939 року — уповноважений Міністерства економіки в протектораті Богемії і Моравії.
З весни 1941 року Керль був головою правління Ostfaser GmbH, головного монополістичного об'єднання текстильної промисловості на окупованих територіях СРСР. Перед «Ostfaser GmbH» зі штаб-квартирою в Берліні і його дочірнім товариством «Ostlandfaser GmbH» зі штаб-квартирою в Ризі стояло завдання використовувати на потреби Німеччини всі конфісковані підприємства текстильної промисловості і целюлозно-паперової промисловості на захоплених територіях. Виробництво переважно йшло на потреби вермахту. «Ostfaser AG» та його дочірні товариства охоплювали час від часу приблизно 300 підприємств і 30 тисяч працівників.
З 27 листопада 1942 по 1 листопада 1943 року Керль був начальником 2-го головного відділу (гірська промисловість та індустрія) Міністерства економіки. З 16 вересня 1943 року — керівник Управління планування в Імперському міністерстві озброєнь Альберта Шпеера, одночасно очолював 4-й головний відділ (спеціальне планування). З 1 листопада 1943 року одночасно керував Управлінням сировинних ресурсів Міністерства озброєнь.
Після війни Керль був заарештований американськими військами. Утримувався у таборі для інтернованих у Гайльбронні. Був притягнутий до суду Американського військового трибуналу у справі «Вільгельмштрассе». 11 квітня 1949 року був засуджений до 15 років тюремного ув'язнення. Пізніше був амністований і 3 лютого 1951 року звільнений з в'язниці для військових злочинців в Ландсбергу. Згодом працював консультантом з економічних питань в Леверкузені. У 1973 році були видані його мемуари.
Звання[ред. | ред. код]
- Манн СС (28 вересня 1936)
- Унтерштурмфюрер СС (28 вересня 1936)
- Оберштурмфюрер СС (12 вересня 1937)
- Гауптштурмфюрер СС (2 травня 1938)
- Штандартенфюрер СС (20 липня 1938)
- Оберфюрер СС (9 листопада 1939)
- Бригадефюрер СС (14 лютого 1944)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Лідер воєнної економіки
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами і без мечів
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (15 листопада 1944)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11872147X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Залесский К. А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 204—205. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
- Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 341—342. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); ISBN 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).
- Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 258—259. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
- Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2004. — С. 277—278. — 658 с. — ISBN 5-699-06944-5.
- Эрнст Клее (Ernst Klee) «Словарь персоналий Третьего Рейха» («Das Personenlexikon zum Dritten Reich»). Издательство Фишера, Франкфурт-на-Майне, 2007. ISBN 978-3-596-16048-8. (2 издание).
- Герман Вайсс (Hermann Weiß) «Биографический словарь Третьего рейха» («Biographisches Lexikon zum Dritten Reich»). Издательство Фишера, Франкфурту-на-Майне, 1998. ISBN 3-10-091052-4
- Рольф-Дитер Мюллер (Rolf-Dieter Müller) «Менеджер военной экономики. Ганс Керль. Предприниматель в политике Третьего Рейха» («Der Manager der Kriegswirtschaft. Hans Kehrl. Ein Unternehmer in der Politik des Dritten Reiches»), Эссен, 1999.
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
|
