Гарбуз Олександр Русланович — Вікіпедія

Олександр Гарбуз; Гарбуз Олександр Русланович
	Солдат
Загальна інформація
Народження	2 липня 2002; с.м.т. Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область, Україна
Смерть	Березень 2022; с. Гусарівка, Балаклійський район, Харківська область, Україна; (вбито під час перебування у полоні)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Псевдо	«Малой»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Гарбуз Олександр Русланович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарбуз.

Олександр Русланович Гарбуз (2002—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 липня 2002 року у селищі Губиниха Новомосковського району Дніпропетровщини. У 2017 році закінчив 9 класів Губинихської загальноосвітньої школи № 2, 2020-го — Перещепинський професійний ліцей за спеціальністю «Робітник фермерського господарства».

20 листопада 2021 року уклав контракт про проходження військової служби і став солдатом 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Пройшов курс підготовки у навчальному центрі, обійняв посаду оператора протитанкового ракетного комплексу протитанкового взводу механізованого батальйону.

Під час російського вторгнення в Україну в 2022 році був оператором ПТРК. За допомогою ПТРК «Корсар» Олександр загалом знищив десяток бойових машин противника.

У ніч на 16 березня 2022-го на Харківщині холодноярівці почали невелику операцію, що мала на меті захват ворожої позиції, звідки по українських воїнах стріляв танк. У складі розвідгрупи був Олександр, який разом із побратимом «Хакером» потрапили у полон. 24 березня, після визволення села Гусарівки Балаклійського району, українськими військовими було виявлено тіло Олександра Гарбуза, вбитого пострілами у голову, зі слідами тортур.

Нагороди[ред. | ред. код]

звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 237/2022 « Про присвоєння звання Герой України »

Джерела[ред. | ред. код]

Сергій Коваленко, «Малой», який став Героєм, на жаль, посмертно… [Архівовано 27 травня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 27 травня.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 237/2022 « Про присвоєння звання Герой України »

[1]