Кофман Геннадій Леонідович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кофман.
Геннадій Кофман
Зображення
Геннадій Кофман на Одеському міжнародному кінофестивалі 2015
Геннадій Кофман на Одеському міжнародному кінофестивалі 2015
Дата народження 13 січня 1964(1964-01-13) (60 років)
Місце народження Харків, УРСР
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Професія режисер, продюсер
IMDb ID 5756192
CMNS: Кофман Геннадій Леонідович у Вікісховищі

Генна́дій Леоні́дович Ко́фман (13 січня 1964, Харків) — український режисер, продюсер, журналіст, керівник кінокомпанії «МаГіКа-Фільм». Один із засновників та член правління міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Увійшов у ТОП-100 людей культури України в 2017 році за версією часопису «Новое время»[1]. Старший викладач кафедри медіакомунікацій Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (курс кінознавства). Член Європейської кіноакадемії, член правління Української кіноакадемії, член Національної спілки кінематографістів України і Національної спілки журналістів України.[2]

Творчість[ред. | ред. код]

Документальні стрічки:

  • «Игра», 1991
  • «Дом у дороги», 1992
  • «Человек на пути», 1992
  • «Связисты», 1992
  • «Золото банкира», 1996
  • «Таємниці Іллі Рєпіна», 1996
  • «Невідома професія кардіохірург», 2000
  • «Генетика та доля», 2001
  • «Аліна», 2001
  • «Веку грядущему», 2002
  • «Не хуже тебя», 2002
  • «Земляки», 2002
  • «Загадки исчезающего интеллекта», 2002
  • «Безбатьківщина», 2003
  • «Лишние дети», 2003
  • «Дом Даурии», 2003
  • «Дети Терриконовой долины», 2003
  • «Навчально-методичний фільм „Клінічна фармація в пульмонології“», 2004
  • «Чорнобиль. Зона безглуздя», 17 хв., 2006
  • «Піна», 2008
  • «Аліна і Надія», 2012
  • «Молодіжний документальний кіноальманах „Поза Євро“», 2012 — продюсер
  • «Райдуга над Каракумами», реж. Валерій Балаян, 2014 — продюсер
  • «Жива ватра», реж. О. Костюк, 77 хв., 2014 — виконавчий продюсер
  • «Вагрич і чорний квадрат», реж. А. Загданський, 81 хв., 2014, спільне виробництво Україна, США — співпродюсер
  • «Дибук. Історія мандрівних душ», реж. К. Копчинські, 86/52 хв., 2015, спільне виробництво Польща, Швеція, Україна — співпродюсер
  • «Михайло і Даниїл» (Michail and Daniel), реж. А. Загданський, 89 хв., 2017, спільне виробництво Україна, США — продюсер
  • «Дельта» (Delta), реж. О. Течинський, 80 хв., 2017, спільне виробництво Україна, Німеччина — продюсер
  • «Панорама» (Projectionist), реж. Ю. Шилов, 2019, спільне виробництво Україна, Польща — продюсер
  • «Земля Івана», реж. А. Лисецький, 2019 — продюсер
  • «Наш капелан», реж. С. Лисенко, 70 хв, 2019 — продюсер
  • «Базиль», реж. Р. Ширман, 65 хв., 2019 — продюсер
  • «Національний музей», реж. А. Загданський, 92 хв, 2020, спільне виробництво Україна, США — продюсер
  • «В.Сильвестров», реж. С. Буковський, 140 хв., 2020 — продюсер
  • «Привоз», реж. Є. Нейман, 72 хв., 2021 - продюсер
  • «Сад дідуся», реж. К. Старнавський, 72 хв., 2023, спільне виробництво Польща, Україна – спів-продюсер

Анімація:

  • «Бобе майсес», реж. О. Касавіна, 30 хв., 1993 — продюсер
  • «До другого пришестя», реж. С. Лещенко, 10 хв., 1994 — продюсер
  • «LCD», реж. В. Тюряєв, 10 хв., 1994 — продюсер
  • «Причинна», реж. А. Щербак, 22 хв., 2017 — продюсер
  • «Украдений місяць. Кум», реж. О. Захарова, 26 хв., 2022 – продюсер

Публікації[ред. | ред. код]

  • «Документальне кіно у ствердженні демократії та боротьбі проти несправедливості. Міжнародні практики».  Метод. посібник, Харків, 2008 р.
  • «Актуальні проблеми забезпечення прав людини у фокусі документального кінематографу», методичний посібник для проведення занять із особовим складом ОВС України в рамках службової підготовки та підвищення квалифікації. ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв», 120 стор., 2008 р. — у співавторстві із О. Мартиненко.
  • «Docudays UA — крок за кроком. Як започаткувати та провести міжнародний кінофестиваль про права людини для своєї громади». Посібник для організаторів кінофестивалю в регіонах України. Херсонська міська Асоціація журналістів «Південь», ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв», 80 стор., Харків, 2009 р.

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ТОП-100 людей культури України. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 1 грудня 2021.
  2. ↑ Викладачі магістратури [Архівовано 9 серпня 2015 у Wayback Machine.] — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Центр медіакомунікацій і візуальних досліджень.
  3. ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кофман_Геннадій_Леонідович&oldid=39690275