French
DeutschГенріх Кайзер — Вікіпедія
| Генріх Кайзер | |
|---|---|
| нім. Heinrich Gustav Johannes Kayser | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Heinrich Gustav Johannes Kayser |
| Народився | 16 березня 1853[1][2][3] Бінген-ам-Райн, Майнц-Бінген, Рейнланд-Пфальц |
| Помер | 14 жовтня 1940[1][2][3] (87 років) Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх[4] |
| Поховання | Поппельсдорфський цвинтарd |
| Країна | .svg){kind=small} Німецька імперія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Боннський університет HU Berlin[5] |
| Галузь | фізика[6], acoustic waved[6] і спектроскопія[6] |
| Заклад | Боннський університет Ганноверський університет |
| Науковий керівник | Вільгельм Конрад Рентген і Август Кундт |
| Аспіранти, докторанти | Ferdinand Kurlbaumd Joseph Kölzerd[5] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Леопольдина Петербурзька академія наук |
| Нагороди | іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (9 листопада 1911) |
 Генріх Кайзер у Вікісховищі | |
Генріх Густав Йоганнес Кайзер (нім. Heinrich Gustav Johannes Kayser; 1853—1940) — німецький фізик.
Біографія[ред. | ред. код]
Брат німецького вченого-геолога — Еммануеля Кайзера.
Закінчив Боннський університет, де в 1894—1920 роках викладав, а також створив центр спектроскопії. Спочатку займався дослідженнями акустичних хвиль, що було темою його дисертації в Берлінському університеті у 1879 році, встановив присутність гелію в атмосфері Землі. Разом із Карлом Рунге досліджував спектри хімічних елементів.
На честь Кайзера названа одиниця СГС «кайзер», що позначає хвильове число.
Основні роботи[ред. | ред. код]
- Ueber den Einfluss der Intensität des Schalles auf seine Fortpflanzungsgeschwindigkeit[недоступне посилання з квітня 2019]. In: Ann. Phys. Chem. 4, 1879, S. 465—485.
- Lehrbuch der Physik für Studierende. Enke, Stuttgart 1894.
- спільно з Карлом Рунге: Handbuch der Spektroskopie. 8 Bände. 1900—1924.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119464748 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
Література[ред. | ред. код]
- Paul Trommsdorff: Der Lehrkörper der Technischen Hochschule Hannover 1831—1931. Hannover, 1931, S. 29.
- Matthias Dörries und Klaus Hentschel (Hrsg.): Heinrich Kayser, Erinnerungen aus meinem Leben. Annotierte wissenschaftshistorische Edition des Originaltyposkriptes aus dem Jahr 1936. ISBN 3-89241-019-4.
- Храмов Ю. А. Кайзер Генрих Густав Иоганнес (Kayser Heinrich Gustav Johannes) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 123. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)
- Joseph F. Mulligan: Doctoral oral examination of Heinrich Kayser, Berlin, 1879. [недоступне посилання з квітня 2019] In: Am. J. Phys. 60, 1992, S. 38-43.
Посилання[ред. | ред. код]
- Персональна сторінка Кайзер Генріх Густав Йоганнес на офіційному сайті РАН (рос.)
|
