Географія Шрі-Ланки — Вікіпедія

Географія Шрі-Ланки
Географічне положення Шрі-Ланки
Географічне положення Шрі-Ланки
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Південна Азія
Координати 7°00′ пн. ш. 81°00′ сх. д. / 7.000° пн. ш. 81.000° сх. д. / 7.000; 81.000
Територія
Площа 65610 км² (122-ге)
 • суходіл 95 %
 • води 5 %
Морське узбережжя 1340 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип переважно рівнинний
Найвища точка гора Підуруталагала (2524 м)
Найнижча точка Індійський океан (0 м)
Клімат
Тип субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка Махавелі (335 км)
Найбільше озеро Паракрама Самудра (16,6 км² км²)
Інше
Природні ресурси будівельні матеріали, графіт, коштовне каміння, фосфати, глина, гідроенергія, родючі ґрунти
Стихійні лиха нечасті тропічні циклони, торнадо
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, браконьєрство

Шрі-Ланка — південноазійська країна, що знаходиться на південному краї Індійського субконтиненту . Загальна площа країни 65 610 км² (122-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 64 630 км², а на поверхню внутрішніх вод — 980 км²[1]. Площа країни вдвічі більша за площу Харківської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка, Шрі-Ланка (синг. ශ්‍රී ලංකා; там. இலங்கை)[2]. Назва країни походить від давньої назви однойменного острова санскр. श्री लंका, що зустрічається в епосах Махабхарата і Рамаяна, де «шрі» означає санскритський титул, поважний, шляхетний, а «ланка» — острів[3]. В античні часи в Європі острів був відомий як Тапробан, що означає острів короля Равана[4]. Арабська назва острова Серендіп, яка походить від слів «сіхалан діп», що означає Острів сигалів або просто гелів, оскільки так називали уродженців острова[5]. Колишня назва острова і британської колонії до 1972 року, Цейлон (англ. Ceylon, порт. Ceilão), походить від слів «сінхала двіпа» (палі शिन्हल)), що означає острів сингалів[6][7].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Карта Шрі-Ланки від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Шрі-Ланки та США

Шрі-Ланка — південноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Шрі-Ланка має форму гігантської сльози, витягнутої з півночі на південь на 445 км, а із заходу на схід на 225 км, яка падає з південного кінчика півострова Індостан. Відокремлений від Індії Полкською протокою шириною в 50 км. На сході Шрі-Ланка омивається водами Бенгальської затоки, на заході — Манарської затоки Індійського океану[8]. Загальна довжина морського узбережжя 1340 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[9]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[9]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1]. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[10][1].

Крайні точки[ред. | ред. код]

Напрямок Розташування Координати
Північ Поліканді[en], Пойнт Педро[en] 9°50′08″ пн. ш. 80°12′44″ сх. д. / 9.83556° пн. ш. 80.21222° сх. д. / 9.83556; 80.21222 (Northernmost point of Sri Lanka)
Південь Мис Дондра 5°55′07″ пн. ш. 80°35′29″ сх. д. / 5.91861° пн. ш. 80.59139° сх. д. / 5.91861; 80.59139 (Southernmost point of Sri Lanka)
Схід Санґаман Канда[en], Ампара 7°01′20″ пн. ш. 81°52′45″ сх. д. / 7.02222° пн. ш. 81.87917° сх. д. / 7.02222; 81.87917 (Easternmost point of Sri Lanka)
Захід Качатіву[en] 9°23′ пн. ш. 79°31′ сх. д. / 9.383° пн. ш. 79.517° сх. д. / 9.383; 79.517 (Westernmost point of Sri Lanka)
Захід (основний острів) near Калпітії[en] 8°12′40″ пн. ш. 79°41′33″ сх. д. / 8.21111° пн. ш. 79.69250° сх. д. / 8.21111; 79.69250 (Westernmost point of Sri Lanka (mainland))

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Шрі-Ланці

Час у Шрі-Ланці: UTC+5,5 (+3,5 години різниці часу з Києвом)[11].

Геологія[ред. | ред. код]

Територію Шрі-Ланки складають переважно стародавні кристалічні породи, стійкі до ерозійних процесів. Тут розрізняють сильно метаморфізовані і інтрузивні гірські породи. У будові півострова Джафна на крайній півночі країни і прибережних низовин на північному заході аж до Путталама беруть участь осадові породи. Поверхня півострова Джафна, який, по суті, являє собою піднятий риф, складена кораловими вапняками. У Шрі-Ланці місцями розвинуті четвертинні алювіальні відкладення, головним чином на прибережних низовинах, і особливо в районі лагун східного узбережжя і в дельті річки Махавелі.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Шрі-Ланки багаті на ряд корисних копалин: вапняк, графіт (в древніх метаморфічних породах Центрального масиву і південно-західній низовині), важкі метали, коштовне каміння (в алювіальних відкладеннях в південній частині), фосфати, каолін[12]. Біля берегів здавна ведеться промисел перлів.

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Шрі-Ланки

Середні висоти — 228 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Підуруталагала (2524 м). У рельєфі острова виражена серія різновисотних ступенів — від прибережних низовин до Центрального гірського масиву, розташованого на півдні центральної частини острова. Територія, що піднята вище 1500 м над рівнем моря, розсічена розломами. Один з них складається з розрізнених ланок, які в цілому мають меридіональну орієнтацію; інший має дугоподібну форму і широтне простягання; в цілому вони схожі на якір, стрижень якого витягнутий з півночі на південь. Найвища точка країни — гора Підуруталагала (2524 м). Друга за висотою вершина — Кірігалпотта (2395 м). Але більш відомим є Пік Адама (2243 м), який знаходиться на південний захід від Підуруталагали. На сході є ще одна примітна гора — Намунакула (2036 м). У серединній області Центрального масиву крутосхилі гряди і глибоко врізані надзвичайно мальовничі долини перемежовуються з платообразними ділянками з пологими схилами. Подібна ситуація спостерігається, наприклад, в улоговинах Ува і Канді (обидві знаходяться на північ від широтного дугоподібного розлому і відповідно на схід і захід від меридіонального розлому). На південь і захід від широтного розлому представлена ​​мозаїка пагорбів і долин. Прибережні низовини зазвичай відрізняються плавним хвилястим рельєфом, розчленованість якого зростає в міру наближення до Центрального гірського масиву. Проте в їх межах виділяються окремі останці, що іноді досягають досить великих розмірів. Особливо багато таких останців в східній і північно-центральній частинах острова. Низовини простягаються вузькими смугами вздовж західного і південно-західного берегів Шрі-Ланки, розширюються на сході і особливо на півночі, де переважають плоскі ділянки.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Майже все узбережжя острова складається з піщаних пляжів.

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Шрі-Ланки

Крім головного острова Шрі-Ланка до складу держави входять дрібніші острови: Манар (126,46 км²), Веланай (64 км²), Делфт (47,17 км²), Карайтіву (22,95 км²), Пункудутіву (22,56 км²), Мандайтіву (7,56 км²), Буффало (5,02 км²), Аналайтіву (4,82 км²), Найінатіву (4,22 км²), Норт-Іранайтіву (4,22 км²), Палайтіву (1,81 км²), Саут-Іранайтіву (1,71 км²) та інші.

Адамів міст — ланцюжок островів у Полкській протоці — колись повністю з'єднував Шрі-Ланку з материком, але, за даними літописів, був зруйнований землетрусом близько 1481 року.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Шрі-Ланки

Територія Шрі-Ланки лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, південь — у екваторіальному[13]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[14]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, на півдні майже непомітні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[14]. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[14].

Північно-східний мусон триває з жовтня по березень, південно-західний — з червня по жовтень. Найінтенсивніші дощі на південно-західних схилах гір в період з травня або червня по жовтень. У цей час там кількість опадів на місяць може досягати 2500 мм. З грудня по березень мусонні вітри прибувають з протилежного напрямку (з Бенгальської затоки), приносячи близько 1250 мм опадів на місяць.

Найнижчі середні температури в центральній гірській місцевості (16°С), а найвищі на північно-східному узбережжі (32°С), де температура може досягати 38°С. Середня річна температура по країні — від 28 до 30°С.

Більш висока вологість спостерігається в південно-західних районах і в гірській місцевості. Наприклад, в Коломбо вологість перевищує 70 %, а під час мусонів досягає 90 % у липні. В Анурадхапура вологість вдень нижче 60 %, а в листопаді та грудні досягає 80 %.

Шрі-Ланка є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[15].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Землеробство на більшій частині території Шрі-Ланки, за винятком південного заходу, потребує зрошення, для чого широко використовуються річки. Ще в глибоку давнину жителі острова споруджували водосховища і воду по каналах відводили на поля. Зараз стара іригаційна мережа відновлюється, створюються нові гідроспоруди. Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 52,8 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5,7 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Шрі-Ланки

Річки країни належать басейну Індійського океану. Річки Шрі-Ланки в основному короткі, вони беруть початок на Центральному масиві й у верхніх ділянках мають швидку течію. Парангі, Аруві, Мі, Калу, Келані і Махаоя течуть до західного берега, Валаве і Нілвала — до південного, Гал і Ян — до східного. Найдовша річка Махавелі починається на південному заході Центрального масиву і досягає узбережжя південніше Тринкомалі на північному сході країни.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Шрі-Ланки

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Шрі-Ланки

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Шрі-Ланки

У вологій зоні, як на низовинах, так і в горах, поширені червоно-жовті ґрунти. Як і багато інших типів ґрунтів у вологих тропіках, вони малородючі. Однак на них успішно виростають такі культури, як чай, каучуконоси і кокосова пальма, особливо при внесенні добрив. Різновид червоно-жовтих ґрунтів представлений в улоговині Ува. На більш крутих схилах гір ґрунти малопотужні, недостатньо розвинуті, за складом часто подібні до невивітрюваного матеріалу корінних порід. Великі низовини центрально-північної і південно-східної частин сухої зони зайняті найбільш продуктивними в тропіках червоно-бурими ґрунтами, але вони погано утримують вологу і важко піддаються обробці. На осадових породах у північно-західних районах Шрі-Ланки формуються малородючі пухкі латосоли; їхній специфічний різновид представлений на вапняках півострова Джафна. У східній частині сухої зони розвинуті вилужені малородючі коричневі ґрунти.

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Шрі-Ланки

Рослинність низовин вологої зони і прилеглих гір у значній мірі зведена господарською діяльністю людини. Ці області колись були покриті густими вологими тропічними лісами, які вище по схилах змінювалися гірськими вічнозеленими лісами; проте такі спільноти збереглися тільки на природних територіях, що охороняються. На низовинах сухої зони лісу вони зазнали шкоди в результаті господарської діяльності людини, але місцями вони ще збереглися у вигляді змішаних вічнозелених спільнот ксерофітного типу. Посушливі височини в провінції Ува частково зайняті вторинними злаками. На північному заході і південному сході низовин сухої зони вцілілі ліси переродилися в бідні види заростей колючих чагарників.

Земельні ресурси Шрі-Ланки (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 43,5 %,
    • орні землі — 20,7 %,
    • багаторічні насадження — 15,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 29,4 %;
  • інше — 27,1 %[1].
Див. також: Ліси Шрі-Ланки

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Шрі-Ланки

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індійської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[14]. Фауна Шрі-Ланки є багатою і включає ряд своєрідних видів. Чисельність великих тварин, особливо слонів, ведмедів і леопардів, неухильно скорочується у зв'язку з розширенням сільськогосподарських площ і вирубкою лісів. У країні представлені багато видів змій, крокодилів і ящірок. Острів так само є місцем сезонної зимівлі для багатьох видів птахів, наприклад, фламінго, які гніздяться в лагунах і в низовинах, а також в спеціально створених заповідниках. Найкращий час для спостереження за птахами — з січня по квітень.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Для охорони неповторних природних ландшафтів на острові створено понад десяток заповідних територій. Національний парк Сінхараджа, в якому на площі 8 тис. га представлені вологі тропічні ліси, частина яких взагалі не зазнала впливу людини і відрізняється високою різноманітністю флори і фауни, включений ЮНЕСКО до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини. Інші відомі національні парки: Бундала, Гал-Оя, Вілпатту, Сінхараджа, Уда-Валаве, Яла.

Шрі-Ланка є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписана, але не ратифікована міжнародна Конвенція з охорони морських быологічних ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті тропічні циклони і торнадо[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Шрі-Ланки можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Sri Lanka, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. (англ.) Colin de Silva. Sri Lanka, The 'Resplendent Isle' // The New York Times. — 1982. — 14 лютого. Архівовано з джерела 26 березня 2008. Процитовано 26 березня 2019.
  4. (англ.) Abeydeera, Ananda. In Search of Taprobane: the Western discovery and mapping of Ceylon. Архівовано з джерела 26 травня 2018. Процитовано 26 березня 2019.
  5. (англ.) Sri Lanka — The Pearl of the Orient // Metropolis. Архівовано з джерела 27 жовтня 2002. Процитовано 26 березня 2019.
  6. Поспелов Е. М., 2005.
  7. (англ.) Rajasingham, K. T. Sri Lanka: The untold story // Asia Times. Архівовано з джерела 14 серпня 2001. Процитовано 26 березня 2019.
  8. Атлас світу, 2005.
  9. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  10. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  11. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  12. Шрі-Ланка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  13. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  14. а б в г ФГАМ, 1964.
  15. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  16. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) G. H. Peiris. Development and change in Sri Lanka : geographical perspectives. — New Delhi : Macmillan India Ltd, 1996. — 370 с. — ISBN 0-333-92431-2.
  • (англ.) T. Somasekaram. Arjuna's atlas of Sri Lanka. — Dehiwala, Sri Lanka : Arjuna Consulting Co. Ltd, 1997. — 220 с. — ISBN 955-927606-9.
  • (англ.) The National atlas of Sri Lanka. — Colombo : Survey Department Sri Lanka, 2007. — 243 с. — ISBN 978-955-905904-2.

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]