Лукомський Георгій Крискентійович — Вікіпедія

Лукомський Георгій Крискентійович
Народження	2 березня 1884(1884-03-02) Калуга, Росія
Смерть	25 березня 1952(1952-03-25) (68 років)
	Ніцца, Франція
Національність	українець
Країна	Російська імперія  СРСР
Навчання	Імператорська академія мистецтв
Діяльність	мистецтвознавець, журналіст, краєзнавець, художник, аквареліст, pastellist
Напрямок	архітектура
Брати, сестри	Лукомський Владислав Крискентійович
Лукомський Георгій Крискентійович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Георгій Крискентійович Лукомський (фр. Georges Loukomski, рос. Георгий Крескентьевич Лукомский, нар. 2 (14) березня 1884, Калуга, Росія — пом. 25 березня 1952, Ніцца, Франція) — український мистецтвознавець, художник, дослідник пам'яток архітектури.

Життєпис[ред. | ред. код]

Георгій Лукомський народився 2 (14) березня 1884 року в місті Калуга Калузької губернії Російської імперії. Родина Лукомських походить від шляхетцького роду Гедиміновичів, збіднілих дворян Подільської губернії (за сімейними переказами). Батько, Крискентій Павлович, закінчив Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут зі спеціальності «інженер-технолог». Працював викладачем Калузького залізничного технічного училища. 1881 року одружився з Леонтіною Іванівною Коссовською^[1]. 1882 року народився старший брат Георгія — Владислав Крескентійович, відомий історик, геральдист і генеалог.

1893—1895 року навчався в Калузькому училищі. У січні 1897 року родина Лукомських переїхала до міста Орел. Вже там Георгій закінчив Олександрівське реальне училище. Тут зацікавився мистецтвом, що спонукало зрештою до вивчення малюнка та вступу до Орловської малювальної школи Сичова^[2].

1903 — завершив навчання в архітектурному відділі Казанської художньої школи.

Від 1905 до весни 1906 року перебував у творчому відрядженні в Парижі. Паризькі ескізи склали цілу серію, а згодом вийшла друком книга Георгія Лукомського «Прогулки по старым кварталам Парижа» (СПб., 1912).

1915 — закінчив Петербурзьку академію мистецтв зі званням художника-архітектора.

Автор книг з питань української та російської архітектури й мистецтва. У своїх роботах оспівував старовинні садиби й сільські церкви.

Брав участь в організації Київського музею західного та східного мистецтва (1919).

У 1920-х рр. виїхав за кордон, останні роки життя провів у Венеції, Парижі, Берліні, влаштовував виставки, видавав книги з українського та російського мистецтва.

Серед його доробку — малюнки, акварелі, монографії, статті, фотографії.

Роботи художника зберігаються у фондах багатьох великих музейних зібрань України, а також — у музеях Франції, Італії, Німеччини.

Друковані праці[ред. | ред. код]

• Старовинні садиби Харківської губернії (1917)
• Волинська старовина (опис архітектурних пам'яток)
• Лукомский Г. К. Луцкий замок / Г. К. Лукомский. — Петроград: В тип. Петрогр. градоначальства, 1917. — 15 с.
• Вишневецький замок: його історія і опис
• Кілька слів про Кам'янець-Подільський
• Старовинна архітектура Галичини (1915)
• Старий Львів
• Українські садиби: Підгірці. Тростянець. Сокиринці. Стольне. Михайлівка. Панурівка. Очкине. Коростишів. Селезнівка. Котівка. Введенське. Старовинні садиби Харківської губернії
• Батуринський палац: його історія, руйнування і реставрація (1912)
• Наша провінція
• Хроніка провінційного вандалізму
• Українське мистецтво. Охорона пам'яток старовини самим народом
• Про походження форм давньоруської архітектури Чернігова
• Українське бароко
• Про новий і старий Київ. Про нове будівництво в Києві
• Архітектура, художня промисловість і друкарська справа на Всеросійській виставці у Києві

Бібліографія[ред. | ред. код]

• Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация / очерк Г. К. Лукомского. — СПб. : Изд. Ком. по реставрации Батурин. дворца, 1912. — 36 с.
• Лукомский Г. К. О происхождении форм древне-русского зодчества Чернигова / Г. К. Лукомский. — СПб. : В тип. СПб. градоначальства, 1912. — 40 с.
• Лукомский Г. К. Киев: церковная архитектура XI—XIX века; византийское зодчество; украинское барокко. — Мюнхен: Орхис, 1923. [Архівовано 20 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Лукомський Георгій. З української художньої спадщини. — Київ: Українські пропілеї, 2004. — ISBN 966-7015-48-3.
• Лукомский Г. К. Галиция в её старине: очерки по истории архитектуры XII—XVIII вв. и рис. Г. К. Лукомского. — В Петрограде: Изд. Т-ва Р. Голике и А. Вильборг, 1915. — 125 с.
• Лукомский Г. Венок на могилу: пяти деятелей искусства: памяти Е. И. Нарбута, В. Л. Модзалевского, А. А. Мурашко, К. В. Шероцкаго и П. Я. Дорошенко / Г. Лукомский. — Берлин: Грани, 19–?. — 30 с.

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Російський державний історичний архів. Ф. 986. Оп. 1. Д. 77. Л. 4.
2. ↑ Братья Лукомские | Бекишевъ (ru-RU) . Процитовано 24 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Р. І. Бондаренко. Лукомський Георгій Крискентійович [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 295. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Хроніка 2000. Український культурологічний альманах. Київ 2005. Вип. 63—64. Ч. 2: Георгій Лукомський і українська художня культура.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лукомський Георгій Крискентійович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Georgy Lukomsky

• Ігор Гирич. Георгій Лукомський — призабутий український мистецтвознавець [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]