Гермодор Ефеський — Вікіпедія

Геромодор (дав.-гр. ῾Ερμόδωρος) — давньогрецький політичний діяч початку V ст.до н. е..

Народився в Ефесі. Був близьким другом Геракліта. За його підтримки став на чолі міста після відмови від влади тирана Меланкоми. Можливо й сам був оголошений тираном, адже пізніші римські джерела йменують Гермодора «принцепсом»^[1]. Традиція приписує Геромодору розширення кола ефеських громадян і заходи, спрямовані проти аристократії — що зазвичай також характерно для давногрецьких тиранів. Водночас, Геракліт, який всебічно підтримував Гермодора, був прихильником аристократичної моделі влади і це може свідчити, що Гермодор аж ніяк не шукав підтримки з боку демосу.

Врешті-решт громадяни змусили Гермодора відмовитися від влади і залишити місто^[2]. Деякі дослідники припускають, що проти нього була застосована процедура остракізму, або схожа з нею^[3].

За переказами Гермодор з Ефеса емігрував до Італії, а залишок свого життя провів у Римі. На форумі навіть була зведена його статуя — як символ візнання неабияких заслуг ефесця перед римською громадою^[4]. Пізніше вважали, що Гермодор допоміг децемвірам скласти Закони Дванадцяти таблиць^[5].Щоправда, їх ухвалили не раніше 451 р. до н. е., тож може йтися про якісь інші законодавчі акти, які згодом були використані або перероблені децемвірами.

Примітки[ред. | ред. код]

Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши їх до відповідного елементу Вікіданих.