Гермій Александрійський — Вікіпедія

Гермій Александрійський
Народився 5 століття
Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Візантійська імперія
Помер 450
Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Візантійська імперія
Країна  Візантійська імперія
Діяльність філософ
Галузь філософія
Знання мов середньогрецька
У шлюбі з Едесія
Діти Аммоній Гермій і Heliodorus of Alexandriad

Гермій Александрійський (дав.-гр. Ἡρμεῖας ὁ Ἀλεξάνδρεῖος ; 410—450) — античний філософ-неоплатонік, представник Александрійської школи неоплатонізму, учень Сіріана Александрійського.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений з родичкою Сіріана Едесією, від якої мав синів Аммонія і Геліодора.

Філософська спадщина[ред. | ред. код]

Вчення Гермія представлено в єдиному збереженому коментарі до «Федра» Платона (коментар являє собою перероблену запис лекцій Сіріана). Вчення про першу неоплатонічну іпостась, Єдине у Гермія представлено слабо, проте є добре розроблене вчення про сходження до першоєдністі. У своєму розуміння другої неоплатонічної іпостасі, Нуса, Гермій розробляє потрійний ноуменальний поділ: розум предметний, розум розумово-діяльний, розум деміургічний (надсвітовий).

У Гермія, як і в афінських неоплатоників, також представлено вчення про ангелів, демонів і героїв. Як і у Прокла, душа у Гермія також має своє власне світлоносне тіло. У Гермія представлена концепція пневматичного тіла, відмінного і від фізичного тіла, і від світлового (ідеального) тіла душі.

Гермій — прихильник вчення про фантазії. Він розуміє під фантазією не звичайні пасивно—відображаючи процеси (як майже всюди в античності), але такий стан психіки, в якому мислиме і чуттєве злито в одне нероздільне ціле, і це ціле вже має самостійну активність.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]