French
DeutschВаршавське герцогство — Вікіпедія
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| Історичні польські держави |
Варшавське герцогство, у польських джерелах Князівство Варшавське (пол. Księstwo Warszawskie; фр. Duché de Varsovie; нім. Herzogtum Warschau; рос. Варшавское герцогство) — колишня польська держава, заснована Наполеоном в 1807 на польських теренах, відданих Королівству Пруссії Тільзітським договором. Герцогство було в особистій унії з наполеонівським альянсом. Після Французько-російської війни 1812 року, герцогство було зайняте прусськими і російськими військами у 1815, країна була формально розділена між двома державами згідно з рішеннями Віденського конгресу.
Герцогство часто іменують некоректно, як Велике Князівство Варшавське, або також Велике Герцогство Варшавське.
Утворення герцогства[ред. | ред. код]
Область герцогства звільнило народне повстання, в 1806. Одне з перших завдань для нового уряду було забезпечення продовольством французької армії у Східній Пруссії.
Варшавське герцогство засноване Наполеоном I в 1807 з польських земель, відданих Королівству Пруссії Тільзітським договором. Його створення стало можливим завдяки підтримці місцевих республіканців і великій польській діаспорі у Франції, які відкрито підтримували Наполеона як людину, здатну відновити Польську державність після поділів Речі Посполитої наприкінці 18-го століття.
Хоча країна була створена, як васальна держава (і була лише герцогством, замість того, щоб бути королівством), поляки сподівалися, що з часом нація зможе повернути її колишній статус і колишні кордони.
Новостворена держава була формально незалежним герцогством, в альянсі з Францією, і в особистій унії з Саксонією. Фрідріх Август I був примушений Наполеоном, зробити його нове королівство конституційною монархією, з парламентом (Сеймом).
Проте, герцогству ніколи не дозволялося розвиватися як повністю незалежній державі; Правління Фрідріха Августа I було підпорядковане французьким національним інтересам, які значною мірою розглядали Польщу як джерело ресурсів. Головною особою в герцогстві був фактично французький посол. Герцогство значно відчувало недолік його власного дипломатичного представництва за кордоном.
У 1809 відбулась коротка війна з Австрією. Хоча Разинська битва була виграна, австрійські солдати увійшли у Варшаву, але війська герцогства і французів потім обійшли фланг і захопили Краків, Львів і багато з областей, анексованих Австрією під час поділів Речі Посполитої. Згідно з Шонбруннським договором істотно було розширено території герцогства на південь з відновленням колишніх польсько-литовських земель.
Географія і населення[ред. | ред. код]
Згідно з Тільзитським договором, герцогство займало терени 2-ї і 3-ї прусських частин поділів Речі Посполитої, за винятком Данцига, який став Вільним містом Данцигом під Французьким і Саксонським «захистом», і район, довкола Білостока, який був наданий Росії. Прусська територія була складена з території від колишніх Прусських провінцій Нова Східна Пруссія, Південна Пруссія, Нова Сілезія і Західна Пруссія. Крім того, нова держава отримала область уздовж річки Нотець і Холмський край.
Початково герцогство обіймало площу близько 100 тис. км²[1]. За переписом 1808 року чисельність населення герцогства становила 2 319 396 осіб[2]. Більшість його мешканців були поляками[1]. Після анексії в 1809 австрійської Галичини і областей навколо Замостя і Кракова, площа герцогства була значно збільшена до 155 тис. км², і населення до 4,3 млн.
Адміністративно-територіальний устрій[ред. | ред. код]
Герцогство ділилося на департаменти, кожен назвався на честь їх головного міста. Спочатку, було 6 департаментів, які поділялися на 60 повітів[1]:
- Варшавський департамент
- Познанський департамент
- Каліський департамент
- Бидгоський департамент
- Плоцький департамент
- Ломжинський департамент
Додаткова територія придбана в 1809 була організована в 4 департаменти[1]:
Військові і економічні вимоги[ред. | ред. код]
Збройні сили герцогства були цілком під французьким контролем через його військового міністра, князя Понятовського, який був також Маршалом Франції. Фактично, герцогство було сильно мілітаризоване, оскільки було на кордоні з Пруссією, Австрійською імперією і Росією і було істотним джерелом військ у різних кампаніях Наполеона.
Постійне військо було значним за чисельністю порівняно з числом мешканців герцогства. Спочатку, складалось з 45,000 регулярних солдатів (кінноти, і піхоти), його кількість збільшилося до 100,000 в 1810, і під час російсько-французької війни в 1812, його армія нараховувала майже 200,000 солдатів (при загальній чисельність населення приблизно 4.3 мільйона осіб).
Великий вантаж примусового військового вербування, разом з експортом зерна, викликав істотні проблеми для економіки герцогства. Стан ще погіршився в 1808, коли Французька імперія нав'язала герцогству угоду в Байонні, по якій герцогство брало на себе борги Пруссії перед Францією.
Кінець герцогства[ред. | ред. код]
Наполеонівська кампанія проти Росії[ред. | ред. код]
Поляки чекали в 1812, що герцогство отримає статус королівства і протягом Наполеонівської компанії в Росії, мало приєднати звільнені території Великого князівства Литовського, історичного партнера Польщі по Речі Посполитій. Проте Наполеон не хотів ухвалювати рішення, яке зв'язало б його руки перед мирним рішенням, що передбачалося, з Росією. Проте він проголосив напад на Росію як Другу польську війну.
Цей мир не було підписано. Наполеонівська Велика армія, у тому числі істотний контингент польських солдатів, мав намір поставити Російську імперію на коліна, але його військові амбіції розбила комбінація росіян і жахливий зимовий клімат; небагато повернулося з походу на Москву. Невдала кампанія проти Росії виявилося переломною в успіхах Наполеона.
Після поразки Наполеона на сході, більшість з території Варшавського герцогства перейшли до Росії в січні 1813 під час походу на Францію і його німецьких союзників. Хоча декілька ізольованих фортець протрималось більше року, існування держави прийшло до кінця. Олександр І створив Тимчасову Найвищу Раду Варшавського герцогства, щоб управляти областю через своїх генералів.
Віденський конгрес і четвертий поділ[ред. | ред. код]
Хоча багато Європейських держав і екс-правителів було представлено на Віденському конгресі в 1815, ухвалення рішення було значною мірою в руках головних переможців. Пруссія й Росія, фактично, ділили Польщу; Австрія отримала терени згідно з Першим поділом 1772.
Росія вимагала приєднання всіх територій Варшавського герцогства. Отримати всі її надбання від трьох попередніх поділів разом з Білостоком і навколишнім краєм, отриманим в 1807. Зазіханням Росії на всі терени Варшавського герцогства протистояли інші європейські переможці.
Пруссія отримала знов територію, що її вперше отримала за Першого поділу і яку довелося віддати Варшавському герцогству в 1807. «Велике Князівство Познанське» — частина з територій, які Пруссія завоювала при Другому поділі, її також довелося віддати в 1807. Ця територія мала площу приблизно 29,000 км².
З міста Кракова і деяких територій Варшавського герцогства було створено напівавтономне Вільне місто Краків, під «захистом» його трьох потужних сусідів. Площа міста становила 1164 км², населення близько 88,000 осіб. Місто врешті-решт анексувала Австрія в 1846.
Велика частина колишнього Варшавського герцогства, площею приблизно 128,000 км²., відновилась як «Царство Польське», в особистій унії з Росією. Де-факто російська маріонеткова держава мала окремий статус лише до 1831, коли її фактично анексувала Російська імперія.
Велике князівство Варшавське[ред. | ред. код]
Варшавське герцогство зазвичай сьогодні називають Велике князівство Варшавське. Проте у французькій мові, яка була дипломатичною мовою того часу, так і звичайно в мові Французької імперії яка створила цю квазі-державу, слова «князівство» не було, а було саме «герцогство».
Стаття 5 Тільзитського договору [Архівовано 9 березня 2019 у Wayback Machine.], яка надає назву герцогству, Угода про унії з Саксонією, стаття 1 Акт Віденського конгресу, який фактично скасував унію, посилаючись на французьке «Duché de Varsovie».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Усенко П. Г. Варшавське князівство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 437. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ Materyały do statystyki Królestwa Polskiego przez Ludwika Wolskiego. Ludność // Biblioteka warszawska. — Warszawa : w Drukarni Stanisława Strąbskiego, 1850. — Т. 2. — С. 210. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Constitution of the Duchy of Warsaw
- Text in Polish
- Text in German [Архівовано 4 травня 2005 у Wayback Machine.]
- Polish Army of the Napoleonic Wars
- Napoleon and the Duchy of Warsaw [Архівовано 1 травня 2006 у Wayback Machine.]
- Information about events marking 200th anniversary of establishing Duch of Warsaw, in Polish, also included photo gallery [Архівовано 22 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- E. Fedosova (December 1998), Polish Projects of Napoleon Bonaparte [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.], Journal of the International Napoleonic Society 1(2)
Література[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Варшавське герцогство |
- Усенко П. Г. Варшавське князівство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 437. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Flatt J. B. Topographie des Herzogthums Warschau nach dem Polnischen bearbeitet. — Leipzig : bei Adam Friedrich Böhme, 1810. — 252 с. (нім.)
- Flatt J. B. Opis Xięstwa Warszawskiego z krotkim rysem dzieiów Polskich aż do naszych czasów. — Poznań : Max Jozef, 1809. (пол.)
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
