Глобине — Вікіпедія

Глобине
Герб Глобиного	Прапор Глобиного
	Пам'ятники Тарасові Шевченку
Основні дані
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Громада	Глобинська міська громада
Код КОАТУУ:	5320610100
Засноване	—
Перша згадка	1725 як хутора Глобинського
Статус міста	з 1976 року
Населення	▼ 9571 (01.01.2017)
Площа	17 км²
Густота населення	762 060 осіб/км²
Поштові індекси	39000
Телефонний код	+380-5365
Координати	49°23′25″ пн. ш. 33°15′01″ сх. д. / 49.39028° пн. ш. 33.25028° сх. д.Координати: 49°23′25″ пн. ш. 33°15′01″ сх. д. / 49.39028° пн. ш. 33.25028° сх. д.
Висота над рівнем моря	97 м
Водойма	р. Сухий Омельник
Назва мешканців	глобинча́нин, глобинча́нка, глобинча́ни
День міста	26 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Глобине
До обл./респ. центру
- залізницею	162 км
- автошляхами	123 км
До Києва
- залізницею	294 км
- автошляхами	259 км
Міська влада
Адреса	39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285
Вебсторінка	Глобинська міськрада
Міський голова	Джусь Станіслав Васильович
Карта
	Глобине
	Глобине

Гло́бине — місто в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області, адміністративний центр Глобинської міської громади.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Глобине знаходиться за 122 км від обласного центру, за 40 км від райцентру та за 25 км від Градизька на пересихаючій річці Омельник (Сухий Омельничок, Омельничок), яка через 25 км впадає в річку Псел. На річці кілька великих загат.

На відстані до 1,5 км розташовані села Жуки, Черевані та Новодорожнє. Через місто проходять автомобільна дорога Т 1717 та залізниця, станції Глобине та Черевані.

Історія[ред. | ред. код]

XVIII сторіччя[ред. | ред. код]

Глобине виникло у першій половині XVIII століття біля старого Ромоданівського шляху. Перша згадка про поселення у 1725 році як хутора Глобинського, де було велике «панське» стадо родини Апостолів (згадка у щоденнику П.Апостола). 1728 на Глобинському хуторі збудовано греблю. А Ревізія 1732 року знає вже у Городиській сотні Миргородського полку «село» Глобине («Село Глобыное слободка Рейментарская [себто власність гетьмана Д.Апостола] на купленном грунте вновь поселенная от дач несвободная. В нем посполитих весма убогих 119»). У січні 1760 праонука гетьмана Д.Апостола Катерина Павлівна Апостол передала права на свою спадкову маєтність с. Глобине, с. Сухорабівку, слободи Лузіки, Ушівці, Довгу Греблю матері (Акулині Іванівні) та вітчиму — полковнику Карлу Федоровичу Штофельну.

Гіпотеза про те, що в другій половині XVIII століття власником хутора стає військовий писар Нової Запорізької Січі Іван Якович Глоба є безпідставною. Не виключено, що до факту заснування хутора був причетний хтось з його предків, але аж ніяк не він. Як свідчать історичні джерела, Данило, Іван та Яків Глоби були обрані значковими товаришами із рядових 1-ї Полтавської полкової сотні. Іван Якович Глоба обіймав посаду військового писаря Нової Запорізької Січі в 1765-75рр., брав активну участь у російсько-турецький війні 1768-74 років. Під час зруйнування царськими військами Нової Запорізької Січі 1775 році був звинувачений у непідкоренні російському урядові й засланий до Туруханська. Помер у 1790 році.

З 1775 року новим власником Глобина стає поміщик з Полтави, надвірний радник — П. Я. Руденко. За переписом 1781 року село записане у Городиській сотні Миргородського полку, з ліквідацією полкового устрою віднесено до Городиського повіту Київського намісництва, в 1789 році — до Градизького повіту Катеринославського намісництва, а в 1796 році до Кременчуцького повіту Малоросійської губернії (з 1802 року Полтавської).

XIX сторіччя[ред. | ред. код]

У 1833-37 нова власниця села А. А. Руденко (дружина Л. П. Руденка) споруджує нову муровану Михайлівську церкву, при якій 1857 було відкрито церковнопарафіяльне училище на 40 учнів.

В 1851 році Глобине уже стає волосним містечком, у якіму було 428 дворів та 2045 жителів.

Напередодні 1861 у Глобиному було 2 маєтки, що належали нащадкам А. А. Руденко — Магденкам. На рубежі 19 та 20 ст. маєтки належали Є. В. Капніст (дружині І. І. Капніста) та М. О. Шапошникову.

В 1878 році біля Глобиного збудована залізнична станція на лінії Кременчук-Ромодан-Лібава (Лієпая).

У 1894 у Глобиному працювали земський начальник, урядник, земський лікар; земське училище (з 1875), жіноча церковнопарафіяльна школа (з 1891), 4 крамниці, відбувалося 2 ярмарки на рік. За переписом 1900 у Глобиному — 2 сільські громади селян-власників, у яких налічувалося 605 дворів, 4387 жителів; цегельний завод, на якому працювало 18 чоловік, відбувалося 3 ярмарки на рік.

XX сторіччя[ред. | ред. код]

У жовтні та листопаді 1905 в Глобиному сталися заворушення, для придушення яких були викликані війська. За переписом 1910 в Глобиному налічувалося 833 двори, 5028 жителів, винокурний та цегельний заводи, 3 парових млини (один з просушкою і один з крупорушкою). У 1910–1912 збудовано цукровий завод.

В 1917 році Глобине входить до складу Української Народної Республіки.

В січні 1918 року більшовики в ході радянсько-української війни захопили Глобине.

Навесні 1918 спільні українсько-німецькі війська визволили місто від більшовиків.

Наприкінці квітня 1918, внаслідок Гетьманського перевороту Глобине опиняється в складі Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

Незабаром Глобине знову окупують більшовицькі війська, цього разу — надовго.

Всього по сільраді (з хуторами Кагамлик, Ново-Московське та Старий Хутір) на той час налічувалося 2008 дворів, 9013 жителів. 1920 створено перший радгосп по вирощуванню цукрових буряків.

З 7 березня 1923 року Глобине стає центром Глобинського району Кременчуцького округу і центром міської ради, якій підпорядковані села Кордубанове, Новодорожнє, Новомосковське, Старий Хутір, Черевані, Шепелівка, Семимогили.

У 2-й пол. 20-х рр. у Глобиному створюються кооперативні товариства насіннєводів, конярів, кредитної сільськогосподарської кооперації. З 1927 виникають машинно-тяглові товариства ім. Т. Г. Шевченка, їм. Г. І. Петровського, «КІМ»; ТСОЗи «Перше травня», ім. В. Я. Чубаря, «Червоний хлібороб». У січні 1930 всі вони були об'єднані в колгосп ім. Г. І. Петровського (перший голова — Я. С. Бодаква). 1931 була організована Глобинська МТС. 1929 та 1933 Глобине відвідав голова ВУЦВК Г. І. Петровський. 1934 господарство розділилося на 7 колгоспів. З 1929 став до ладу Глобинський маслозавод. З 1931 у Глобиному почала виходити районна газета «Соціалістичний наступ».

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів міста^[2].

З лютого 1932 року до вересня 1937 року Глобине у складі Харківської області, з вересня 1937 віднесено до складу новоутвореної Полтавської області.

1937 бурякорадгосп приєднано до цукрозаводу і створено Глобинський цукрокомбінат, який напередодні Німецько-радянської війни виробляв щодоби понад 600 ц цукру.

У середині 30-х років була зруйнована Михайлівська церква, на місці якої 1940-го відкрито будинок культури на 500 місць.

З 13 вересня 1941 року по 26 вересня 1943 року Глобине під німецькою окупацією. Під час німецької окупації гітлерівці у колишньому приміщенні райвиконкому влаштували катівню, де стратили 207 чоловік, у тому числі радянських партизанів і підпільників, що діяли на території Глобиного та на його околицях. Біля села було розстріляно 86 його жителів, на території цукрозаводу гітлерівцями закатовано сотні військовополонених. На примусові роботи до Німеччини вивезено 426 чоловік. Відступаючи, німці зруйнували маслозавод, цукрокомбінат, МТС та інші промислові підприємства, спалили хати.^[3]

13 квітня 1957 року Глобине стало селищем міського типу.

16 грудня 1976 року Глобине віднесено до категорії міст районного підпорядкування. Цього ж року в Глобине зорганізоване міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини, яке об’єднує 25 колгоспів та 8 радгоспів району. Також місто активно займається просвітою та соціальною складовою: тут діє 2 середній та 2 неповні середні школи, музична школа, лікарня на 200 ліжок, поліклініка, 2 аптеки, 6 дитсадків, 3 будинки культури, загальною кількістю 1050 місць, клуб, кінотеатр на 240 місць, 3 бібліотеки, у яких вміщено 120 тис. одиниць збірників. Розташований будинок піонерів, станції юних техніків і юних натуралістів, історико-краєзнавчий музей на громадських засадах, спортклуб, стадіон та 6 парків. У місті виходить газета «Зоря Придніпров’я».^[4]

З 24 серпня 1991 року місто належить до незалежної України.

Репресовані радянською владою односельці[ред. | ред. код]

1. Герасименко Артамон Вікторович — 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Вантажник елеватора, Заарештований 10 лютого 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 27 травня 1938 р.

2. Дериземля Степан Дмитрович — 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: Полтавська обл. м. Глобине, останнє місце роботи: Бригадир колгоспу, Заарештований 23 жовтня 1944 р., Засуджений Полтавським обласним судом 10 березня 1947 р. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР до 7 років позбавлення волі з поразкою в правах на 3 роки., Термін покарання відбував до жовтня 1951 р.

3. Дяченко Афанасій Васильович — 1867 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Опришки Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: Полтавська обл. м. Глобине, останнє місце роботи: Сторож бази райспоживспілки, Заарештований 10 вересня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 17 вересня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу., Вирок виконано 13 жовтня 1937 р.

4. Дупа Яків Олексійович — 1888 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Конюх районного відділу охорони здоров’я, Заарештований 17 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі., Термін покарання відбував у таборах НКВС м. Свободний Хабаровського краю (Російська Федерація).

5. Дупа Павло Олексійович — 1894 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Тесля радгоспу, Заарештований 20 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 25 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі.

6. Дупа Горпина Григорівна — 1886 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Домогосподарка, Заарештована 21 жовтня 1943 р., Засуджена Військовим трибуналом військ НКВС Полтавської обл. 19 жовтня 1944 р. за ст. 54-1 «а» КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років з конфіскацією майна.

XXI століття[ред. | ред. код]

13 серпня 2015 року Глобинська міськрада увійшла до Глобинської міської об'єднаної територіальної громади шляхом об'єднання з Бабичівською, Борисівською, Жуківською, Опришківською і Пирогівською сільрадами Глобинського району.^[5]^[6]

Населення[ред. | ред. код]

1859 — 428 дворів, 2045 жителів^[3]
1863 — 437 дворів, 2080 жителів^[3]
1886 — 596 дворів, 3645 жителів^[3]
1900 — 605 дворів, 4387 жителів^[3]
1910 — 833 двори, 5028 жителів^[3]
1923 — 6482 жителів^[3]
1926 — 8207 жителів, 1739 дворів^[3]
1939 — 6640 жителів^[3]
1989 — 13,7 тис. жителів^[7]
1990 — 13 537 жителів^[3]
2001 — 12,9 тис. жителів^[7]

Мова[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[8]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	12 214	95,41 %
Російська	520	4,06 %
Інші	67	0,53 %
Разом	12 801	100,00 %

Економіка[ред. | ред. код]

На території Глобиного розміщено такі основні підприємства:

ВП «Глобинський цукровий завод» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт»
ВАТ «Глобинський маслосирзавод»
Глобинський елеватор
ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»
ТОВ НВП «Глобинський свинокомплекс»
«Райагробуд»
ТОВ СП «НІБУЛОН»
Глобинський переробний завод (Агропромхолдинг «Астарта-Київ»)

Освіта[ред. | ред. код]

У Глобиному знаходяться 4 загальноосвітні школи, із них

1 гімназія
1 школа І-ІІІ ступенів
2 школи І-ІІ ступенів
школа мистецтв
філія Кременчуцького ПТУ № 5
ТСО (ДОСААФ).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Докладніше: Пам'ятки монументального мистецтва Глобинського району та Пам'ятки історії Глобинського району

пам'ятник Тарасу Шевченку
пам'ятник загиблим воїнам і підпільникам в 1941—1943 роках
пам'ятник загиблим воїнам — односельцям
обеліски на братських могилах воїнів Червоної Армії, які загинули в 1941—1943 роках
пам'ятник воїнам-визволителям та воїнам-землякам, які не повернулися з фронту Великої Вітчизняної війни
пам'ятник жертвам Голодомору в Україні 1932—1933 років
пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, які не повернулися з Республіки Афганістан
памятник засновнику міста, писареві Нової Запорізької Січі — Івану Яковичу Глобі (2012)

У Глобиному видана книга «Глобинщина в роки Великої Вітчизняної війни», «Книга Пам'яті» (автор Т. Г. Ляховенко), у яких висвітлено події Другої Світової війни на території Глобинщини, та закарбовані імена загиблих під час війни земляків, книга «Від хутора до міста» (автор Сорокопуд І. О.)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Аркадій Степанович Степаненко — член Української Центральної Ради.
О. А. Обідний (1906 — дата смерті невідома) — письменник.
Михайло Савченко — актор і драматург.
Іван Васильович Зарицький — художник по склу, народний художник України.
Сергій Миколайович Олійник — колишній президент Полтавської Федерації Армспорту, заслужений тренер.
Сергій Олександрович Мохонько — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Олександр Дем'яненко — музикант, гітарист гурту Kozak System.
Олександр Григорович Козел — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Олександр Володимирович Школьний — доктор педагогічних наук, професор.

З містом пов'язане життя і діяльність Героїв Соціалістичної Праці Василя Курченка, Бугаєць М. К., Сиволап Г. М. та Героя Радянського Союзу Хільчука В. Н.

Див. також[ред. | ред. код]

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

Примітки[ред. | ред. код]

Глобине у сестринських Вікіпроєктах
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт «Населені пункти України»
	Глобине у Вікісховищі^?