Ґловінський Євген Олексійович — Вікіпедія

Євген Олексійович Ґловінський
Поручник
Загальна інформація
Народження	1 листопада 1894(1894-11-01) Ржищів
Смерть	7 липня 1964(1964-07-07) (69 років) Детройт
Громадянство	УНР
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918–1922
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Формування	Залізна дивізія
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Євге́н Олексі́йович Ґловінський (1 листопада 1894, Ржищів — 7 липня 1964, Мюнхен) — військовий і громадський діяч, науковець, заступник голови Варшавської спілки українських інженерів, член редакційної колегії Енциклопедії українознавства; поручник гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Олексія і Зої Ґловінських (мати з дому Сіксгрубів). До 5-го класу гімназії навчався вдома, складаючи іспити при 3-й Київській гімназії. Закінчив Золотоніську земську чоловічу гімназію (1913) із золотою медаллю.

Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира (1913—1915).

1915 року університет евакуйовано до Саратова, а Євген Ґловінський із 2-го курсу пішов до російської армії. Демобілізувався навесні 1918 року.

В Армії УНР із січня 1919 до інтернування в табір № 10 міста Каліша. Учасник боїв проти більшовиків (1919—1920).

Закінчив Українську Господарську академію в Подєбрадах 16 квітня 1927. Перебував в «авангарді української національної колони».

Автор спогаду «Бої під Крижополем 15 серпня — 1 вересня 1919 р.» — про запеклі бої за Вапнярку і Крижопіль та розбиття Одеської групи Красної армії.

У 1930—1939 роках — секретар і науковий співробітник Українського наукового інституту (Варшава). 1944 року виїхав до Австрії (м. Зальцбурґ), від 1949 мешкав у Мюнхені, де був професором Українського технічно-господарського інституту й УВУ (від 1952), дійсний член Інституту для вивчення СРСР (від 1963 р. — був заступником директора). Водночас — представник Українського національно-державного союзу в Українській національній раді, член наукової ради Товариства сприяння українській науці в Німеччині та редколегії Енциклопедії українознавства.^[1]

1952 року переїхав з Австрії до міста Авґсбурґ (Німеччина).

Помер у 1964 році в Мюнхені.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Опублікував близько 50 наукових праць українською, російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, турецькою, арабською мовами. «Полонофіл».

Головні праці: «Фінанси УРСР» (Варшава, 1939) та «Фінанси Української PCP у системі фінансів СРСР» (1955), в яких зібрано й проаналізовано матеріал про те, як прибутки державного бюджету України витрачаються на потреби інших регіонів СРСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

• Хрест Симона Петлюри
• Воєнний хрест

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Бюлетень Української академічної громади при У. Г. А. в Ч. С. Р. (замісць ч. 4. Часопису «Наша громада»). — 1924. — 20 лютого. — Середа. — С. 7.
• Гордієнко Г. Під щитом Марса (спогади). Мої Подєбради (1922—1931). — Т. 2. — Філадельфія, 1977. — С. 170.
• Ґловінський Є. Бої під Крижополем 15 серпня — 1 вересня 1919 р. // ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 5. — Спр. 78. — Арк. 579—581.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
• С. М. Злупко. ҐЛОВІ́НСЬКИЙ Євген Олексійович. esu.com.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.

п о р Лицарі Хреста Симона Петлюри А  Б  В  Г  Ґ  Д    Є  Ж  З  І    Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х    Ч  Ш  Щ  Ю  Я