French
DeutschГнатевич Богдан Петрович — Вікіпедія
| Богдан Петрович Гнатевич | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| грудень 1928 — лютий 1929 | ||
| Попередник: | Володимир Горбовий | |
| Наступник: | Омелян Сеник | |
| ||
| Попередник: | Юліан Головінський | |
| Народження: | 4 березня 1894 м. Кольбушова, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія | |
| Смерть: | 28 березня 1968 (74 роки) Братислава, Чехословацька Соціалістична Республіка | |
| Національність: | Українець | |
| Країна: | Австро-Угорщина, ЗУНР і УНР | |
| Партія: | УВО (1921—3 лютого 1929) ОУН (3 лютого 1929—28 березня 1968) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби: | 1918–1968 | |
| Приналежність: |  Армія УНР,  УГА | |
| Звання: |  Поручник (обер-лейтенант) Сотник УГА | |
| Битви: | Перша світова війна | |
Доктор[1] Богдан Петрович Гнатевич (4 березня 1894, м. Кольбушова, Королівство Галичини та Володимирії — 28 березня 1968, Братислава) — український військовий і політичний діяч, командант УВО, член ОУН, історик, редактор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Був поранений в бою на горі Лисоні 2 вересня 1916 року. Брав активну участь у Визвольних Змаганнях 1917—1921. Сотник УСС, член Українського генерального військового комітету у Львові в жовтні 1918, командант (у званні сотника; після Осипа Микитки) групи «Старе Село» УГА,[2] начальник оперативного відділу I корпусу УГА.
Після невдачі етапу Визвольних змагань у 1921 році активно включився у діяльність УВО, став начальником штабу Начальної Команди.
У вересні 1921 р. заарештований польською поліцією, засуджений, однак був виправданий судом і вийшов на волю.
З грудня 1928 по лютий 1929 та з осені 1930 по 1931 р. обіймав посаду крайового команданта УВО.
Засуджений на Львівському процесі 1936 року до 4 років ув'язнення, однак на підставі амністії термін покарання зменшено до 2 років. Вийшов на волю у лютому 1939.
У 1940 року заступник голови УЦК в Кракові. Згодом представник ОУН в Третьому Рейху.
Після Другої світової війни на еміграції.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Ім'ям Б. Гнатевича названа вулиця у Львові.[3]
Доробок[ред. | ред. код]
- Редактор альбому «Українські Січові Стрільці 1914—1920» (разом з Левом Лепким, доктором Іваном Німчуком; Львів, 1935 р.).[1]
- Співавтор праці «Історія Українського війська» (під керівництвом Івана Крип'якевича, кілька видань).[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина… — С. 808, примітки
- ↑ Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина… — С. 812.
- ↑ Список сучасних вулиць Львова. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 23 березня 2015.
- ↑ Крип'якевич І., Гнатевич Б. Історія Українського війська: у 2-х т. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] — Львів : Видання Івана Тиктора, 1936. — 576 с.
Література[ред. | ред. код]
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
- Науменко К. Гнатевич Богдан [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X. — Т. 5. — С. 700.
Посилання[ред. | ред. код]
- Квазіенциклопедія ОУН[недоступне посилання з липня 2019].
- Останній крайовий провідник УВО [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
| Попередник Володимир Горбовий |  | 8-й Крайовий комендант УВО грудень 1928 — лютий 1929 | | Наступник Омелян Сеник |
| Попередник Юліан Головінський | | 12-й Крайовий комендант УВО осінь 1930–1931 | | Наступник Посада скасована |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
