Гнатченко Микита Григорович — Вікіпедія

Гнатченко Микита Григорович;
	Сотник
Загальна інформація
Народження	29 травня 1888; Золочів
Смерть	1957; США
Громадянство	УНР
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1917–1922
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Перша світова війна; ; Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Хрест Симона Петлюри
	Хрест Симона Петлюри

Файл:Поховання Микити Гнатченко.jpg

Поховання Микити Гнатченко

Мики́та Григо́рович Гнатченко (*29 травня 1888, Золочів — †1957, Нью-Йорк, США) — військовий і громадський діяч; сотник Армії УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри^[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Григорія Івановича та Ірини Федорівни.

У «Власноручному описі життя» зазначав:

“1 вересня 1897 р. вступив до Золочівської місцевої 4 кляс. школи і скінчив там курси 4 травня 1903 р. 10 червня 1907 р. витримав екстерном іспит на атестат зрілості при 1-й Харьківській чоловічій гімназії. 1 вересня 1910 р. вступив однорічником в 54 п. Мінський полк як військовооб’язаний. 30 серпня 1911 року витримав іспит на прапорщика запасу і звільнений до запасу армії. 15 вересня 1911 р. вступив в число студентів Новоросійського Університету на перший курс природнього факультету, прослухавши там лекції до 8 червня 1914 р. і здавши зачоти за три курси. 30 жовтня 1911 р. проізведен в прапорщики запасу по Одеському повіту. 19 липня 1914 р. був призван по мобілізації Одеським повітовим військ. Начальником і призначен на службу в 54 п. Люблінський полк, з котрим відбув в дієву армію, пробувши там до квітня місяця 1917 р., і за той час був два рази поранений і піднесений до рангу штабс-капітана. В квітні 1917 р. призначен на службу в 234 п. запасовий полк, де був головою гарнізонної ради м. Саранська Пензенської губ., працюючи на національному ґрунті. 27 грудня 1917 р. вступив до Української армії і весь час служу в армії. 19 лютого 1921 р. взяв шлюб з Нагорською Ганною. Гнатченко Микита. 19 травня 1922 р., м. Каліш. Табор інтернованих укр. військ”.

Автор спогаду «Січові стрільці як активна група в Армії УНР у 1919 р.».

Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

Похований на цвинтарі Mt Olivet (Оливна гора) у Квінсі, Нью-Йорк, США, де також похована його дружина Ганна та син Михайло (Michael)^{[джерело?]}.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Джерела[ред. | ред. код]

ЦДАВО України. — Ф 3795. — Оп. 1. — Спр. 899. — Арк. 9—9 зв.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
Про поховання і дату смерті. Допис В. Кіпіані на фейсбуці https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10159254280507410&id=551222409

[1] Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

[1]