Гоглідзе Сергій Арсентійович — Вікіпедія

Гоглідзе Сергій Арсентійович
груз. სერგო არსენის ძე გოგლიძე
Народився 1901[3][1][2]
Racha Uyezdd, Кутаїська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер 23 грудня 1953(1953-12-23)[1][2]
Москва, СРСР
Поховання Нове Донське кладовище
Країна  СРСР
Діяльність солдат, політик
Заклад ВЧК, Об'єднане державне політичне управління, Об'єднане державне політичне управління і Народний комісаріат внутрішніх справ
Учасник Друга світова війна
Роки активності 19211953
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Кутузова II ступеняОрден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної ЗіркиМедаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)

Сергій Арсентійович Гоглідзе (1901(1901), село Корта Рачинського повіту Кутаїської губернії, тепер Грузія — розстріляний 23 грудня 1953, Москва, тепер Російська Федерація) — один з керівників радянських органів державної безпеки, комісар державної безпеки 2-го рангу (26.11.1935), генерал-полковник (9.07.1945). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1953 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині безземельного бідного селянина. Ще в дитячі роки батько відправив Сергія на виховання до свого брата в Ферганську область.

У 1911—1915 роках — учень комерційного училища в місті Коканді; в 1915—1917 роках — учень комерційного училища в місті Ташкенті, закінчив шість класів. Заробляв на життя приватними уроками.

У 1917 році служив у 1-му Сибірському полку російської армії, брав участь у сутичках проти військ підпорядкованих командувачу Туркестанського військового округу від Тимчасового уряду генералу Павлу Коровиченку.

З січня 1918 по травень 1919 року — рядовий червоногвардійського загону імені Колузаєва на Ашхабадському і Оренбурзькому фронтах. З травня по жовтень 1919 року — рядовий Комуністичного полку в місті Ташкенті. З жовтня 1919 по 1920 рік — діловод, помічник коменданта, інспектор революційного трибуналу Туркестанського фронту.

Член РКП(б) з листопада 1919 року.

У 1920 році закінчив вечірню середню школу в Ташкенті.

У 1920 — червні 1921 року — співробітник Політичного управління Червоної армії Туркестанського фронту.

З червня по жовтень 1921 року — начальник політичного секретаріату військ Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК) Туркестану.

У листопаді 1921 — червні 1922 року — військовий комісар 37-ї бригади ВЧК в Киргизькому краї. Одночасно до червня 1922 року — військовий комісар військ ВЧК із охорони китайського кордону.

У червні 1922 — березні 1923 року — інструктор-організатор штабу військ ДПУ в Москві. Одночасно з 1922 по березень 1923 року — уповноважений ДПУ щодо зміцнення охорони західного кордону в Українській СРР.

У березні 1923 — 1926 року — інспектор із організаційної роботи політичної інспекції частин прикордонної охорони Закавказької ЧК—ДПУ.

У 1926 — 1 грудня 1927 року — інспектор політичної частини УПО (Управління прикордонної охорони) і військ ДПУ Повноважного представництва ОДПУ по Закавказькій СФРР.

1 грудня 1927 — жовтень 1928 року — начальник організаційного відділення політичного відділу УПО і військ ДПУ ПП ОДПУ по ЗСФРР.

З жовтня 1928 по 1929 рік — слухач Курсів удосконалення вищого командного складу при Військовій академії РСЧА імені М. В. Фрунзе.

У 1929 — 1 червня 1930 року — начальник організаційного відділення політичного відділу УПО і військ ДПУ ПП ОДПУ по ЗСФРР.

1 червня 1930 — 1 червня 1933 року — начальник політичного відділу — помічник і заступник начальника УПО і військ ДПУ ПП ОДПУ по ЗСФРР із політичної частини.

1 червня 1933 — 10 липня 1934 року — начальника УПО (Управління прикордонної охорони) і військ ДПУ ПП ОДПУ по Закавказькій СФРР. З 13 липня по 11 листопада 1934 року — начальник УПВО (Управління прикордонної і внутрішньої охорони) НКВС ЗСФРР і УНКВС Грузинської РСР. Робота з охорони кордону включала припинення спроб населення покинути радянську Грузію, припинення спроб проникнення з турецької території антирадянських повстанських груп і турецьких розвідників, боротьбу з контрабандою.

11 листопада 1934 — 1 січня 1937 року — народний комісар внутрішніх справ Закавказької СФРР — начальник УНКВС Грузинської РСР.

1 січня 1937 — 14 листопада 1938 року — народний комісар внутрішніх справ Грузинської РСР.

14 листопада 1938 — 26 лютого 1941 року — начальник УНКВС Ленінградської області.

З квітня по 31 липня 1941 року — уповноважений Ради народних комісарів (РНК) СРСР у Молдавській РСР.

31 липня 1941 — 7 травня 1943 року — начальник УНКВС Хабаровського краю — уповноважений НКВС СРСР по Далекому Сходу.

7 травня 1943 — 3 січня 1951 року — начальник УНКДБ—УМДБ Хабаровського краю — уповноважений НКДБ—МДБ СРСР по Далекому Сходу.

31 грудня 1950 — 10 листопада 1951 року — член колегії МДБ СРСР.

3 січня 1951 — 13 листопада 1951 року — начальник Головного управління охорони МДБ СРСР залізничного та водного транспорту.

Одночасно 26 серпня — 10 листопада 1951 року — 1-й заступник міністра державної безпеки СРСР.

13 листопада 1951 — 15 лютого 1952 року — міністр державної безпеки Узбецької РСР.

13 лютого — 20 листопада 1952 року — заступник міністра державної безпеки СРСР, 20 листопада 1952 — 5 березня 1953 року — 1-й заступник міністра державної безпеки СРСР.

Одночасно 13 лютого 1952 — 5 березня 1953 року — член колегії МДБ СРСР. 19 лютого 1952 — 5 березня 1953 року — начальник 3-го головного управління МДБ СРСР.

11 березня — 29 червня 1953 року — член колегії МВС СРСР. 12 березня — 29 червня 1953 року — начальник 3-го управління МВС СРСР.

Заарештований 3 липня 1953 року. 23 грудня 1953 року засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного суду СРСР до смертної кари. Розстріляний. Не реабілітований

В фільмах[ред. | ред. код]

«Рубіновий генацвале» (в циклі «Легенди карного розшуку»).

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Відповідно до вироку суду позбавлений всіх державних нагород та військового звання.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]