Головківка (Черкаський район) — Вікіпедія

село Головківка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Громада	Медведівська сільська громада
Облікова картка	Головківка
Основні дані
Засноване	1775
Населення	1251(на 01.01.2007)[1]
Площа	6,648 км²
Густота населення	188,17 осіб/км²
Поштовий індекс	20936
Телефонний код	+380 4730
Географічні дані
Географічні координати	49°07′13″ пн. ш. 32°20′18″ сх. д. / 49.12028° пн. ш. 32.33833° сх. д. / 49.12028; 32.33833Координати: 49°07′13″ пн. ш. 32°20′18″ сх. д. / 49.12028° пн. ш. 32.33833° сх. д. / 49.12028; 32.33833
Середня висота над рівнем моря	205 м
Відстань до обласного центру	40,7 (фізична) км[2]
Відстань до районного центру	43 (автошляхами) км
Найближча залізнична станція	Фундукліївка
Відстань до залізничної станції	25 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Медведівка
Карта
Головківка
Головківка
Мапа
Головківка у Вікісховищі

Головкі́вка — село у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Медведівській сільській громаді. Населення — 1251 осіб (2007; 3652 у 1965, 2865 у 1968, 2646 у 1972).

Природа[ред. | ред. код]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 43 км від районного центру — міста Чигирин і за 25 км від залізничної станції Фундукліївка; на території урочища Холодний Яр.

Головківка стоїть на пагорбі. Від неї спускається на декілька кілометрів розлога долина, з трьох боків оточена височинами, вкритими лісом. На північ, у кінці долини, село Медведівка. Від неї ліворуч, попід гори, іде смугою й ховається у лісі і в ярах село Мельники. На хвилястих полях багато високих могил.

Неподалік села знаходиться Атаманський парк — заповідне урочище із системою ставків та алей, де розташоване цілюще радонове джерело «Живун», лікувальні властивості якого були відомі ще до 1 століття до н.е. Козаки і гайдамаки теж віддавали шану цій воді, лікуючи нею рани.^[3]

В селі налічується 1029 дворів. Землі Головківки займають 664,8 га, під сільськогосподарськими угіддями 3225,8 га, у користування громадян 452,5 га. Село простяглось із північного заходу на південний схід на 6 км.

Геологія[ред. | ред. код]

Село розташоване в центральній частині Українського кристалічного щита в межах північно-західної частини Інгуло-Унгулецького антиклінарія. В геологічній будові беруть участь породи двох структурних поверхів — глибоко метаморфізовані та магматичні утворення докембрійського фундаменту нижнього протерозою Кіровоградсько-Житомирського комплексу, які представлені порфіровидними світло-сірими гранітами та осадовими породами кайнозою.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний, з чітким поділом пір року. Характерні посушливе літо і відносно тепла зима. Пересічна температура повітря становить +8°С. Максимальна температура у липні +37°С, мінімальна у грудні −37°С. Тривалість безморозного періоду 144—187 діб. Середньорічна кількість опадів становить 482 мм. Найбільша глибина снігового покриву — 730 мм, мінімальна — 35 мм. Глибина промерзання ґрунту — 0,2-1,1 м. Переважають північно-західні, північні та західні вітри.

Топоніміка[ред. | ред. код]

Походження назви[ред. | ред. код]

Існує 3 версії походження назви села:

• За однією з версій, у районі села протікала невелика річка, на якій пан збудував водяний млин. Для праці на млині пан поблизу поселив робітника із сім'єю, прізвище якого було Головатий. Згодом пан почав зганяти сюди й інших селян. Людей переселяли з навколишніх сіл — з Полуднівки та Осоти. У такий спосіб було заселено сучасну частину (куток) села Вища Титарівка. Звідти село розрослось до сучасних розмірів;
• За іншою версією, біля одного із ставків оселився селянин Головко із своєю сім'єю. Начебто від його прізвища і пішла назва села.
• Третя версія говорить про те, що тут жив козак Головко, який був досить сильним воїном. Через це навколо нього оселялись й інші сім'ї.

Місцеві назви[ред. | ред. код]

Територія села умовно поділяється на кілька сільських кутків, більшість з яких носять назви прізвищ селян, які першими поселялись на нові території. Так з'явились Овдіївка, Нижня та Верхня Титарівка, Дроботівка, Басівка. Схожу назву отримав і куток Поселянівка. Деякі назви несуть в собі характер поселення: Ярки розміщені у невеликих ярах, Загороди утворені на околиці села окремою вулицею, Центр розміщений у центрі, Вигін на місці старого базару, на Хуторі селились поміщицькі селяни, у Криницівці були криниці з найкращою водою у селі. Назва кутка Церковна походить від давньої церкви, яка розміщалась тут у XVII–XVIII ст (фрагменти цієї церкви з червоного натурального граніту можна знайти на території села й досі), П'ятихатки утворені були з 5 хат, у Румунії проживали румуни, на кутку Волосна розміщувалась волосна садиба, через куток Янівку йшла дорога до села Янівка.

Історія[ред. | ред. код]

Основна стаття: Історія села Головківка

Поселення на території сучасної Головківки з'явилися багато тисячоліть тому. Поблизу села виявлено вироби епохи бронзи, на захід від села відкрито скіфське поселення, 1878 року знайдено скарб римських монет. Знайдено вироби часів Київської Русі.

В історичних документах село вперше згадується у 1775 році. У 18 столітті село перебувало під владою польської шляхти.

У 1835 році Головківку придбав цивільний губернатор Іван Іванович Фундуклей.

З 1866 року Головківка — волосний центр Чигиринського повіту Київської губернії.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі мешкало 2496 осіб, налічувалось 345 дворових господарства, існувала православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 2 лавки, вітряний млини^[4]. За версту існував черепичний завод. За 5 верст — винокурний завод.

У 1888 році село стало власністю цукрозаводчика і землевласника Миколи Артемовича Терещенко.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3477 осіб (1755 чоловічої статі та 1722 — жіночої), з яких 3436 — православної віри^[5].

Головківка була центром українського гончарства, де в XIX столітті існувала відома школа підполив'яного фляндрового розпису. В селі вироблявся й «панський» посуд на замовлення польських королів та магнатів. Ці сервізи зберігаються у найкращих музеях різних країн світу.

Після Жовтневого перевороту 1917 у Петрограді і подальших подіях в Україні селяни Головківки підтримували український уряд. Серед козаків Холодноярської республіки було багато головківців. Після поразки національно-визвольних змагань село окупували радянські війська.

У 1923 році в селі створено сільськогосподарську артіль «Незаможник», яка у 1928 році прийняла статут комуни і стала називатися «Промінь». У 1929 році утворено ще два колгоспи: «Перемога» («Жовтнева революція») та «Дружба».

Під час голодомору 1932—1933 років у селі померло понад 500 осіб^[6].

У роки Другої світової війни тут проходили бої партизанських загонів імені Сталіна та імені Ворошилова. У боях брало участь 565 жителів села, з яких 162 відзначені урядовими нагородами.

В 50-х роках три невеликі колгоспи об'єднались в один — «Іскра». Станом на 1972 рік у селі працювала середня школа, 3 бібліотеки, будинок культури зі стаціонарною кіноустановкою, відділення зв'язку і відділення ощадної каси. В селі працювало 8 магазинів, 2 їдальні, майстерня побутового обслуговування, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла. У 1974 році споруджено нове приміщення середньої школи, у 1976 — адміністративний будинок та лікарську амбулаторію.

У 90-х роках відбувається реформування колгоспу «Іскра». У 1995 році в селі відкрито новий пам'ятник загиблим воїнам-землякам. У 1997 році жителі села за власні кошти почали добудовувати церкву.

У 2004 році селі освячено дві каплиці на честь святої великомучениці Параскеви і святителя Миколая Чудотворця.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1680 осіб, з яких 665 чоловіків та 1015 жінок^[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1482 особи^[8].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Культура[ред. | ред. код]

Головківська кераміка[ред. | ред. код]

З давніх-давен Головківка славилася своєю керамікою, головківське гончарство є унікальним явищем в історії української культури. Відомий такий факт: наприкінці XVII століття на замовлення польського королівського двору головківськими майстрами було виготовлено столовий сервіз на 250 персон, який волами відправили до Польщі. Далі цей витвір, вже як королівський дарунок, потрапив до вищих королівських осіб Франції.

Головківка — один з найцікавіших в Україні центрів фляндрового керамічного розпису XIX—XX століть. У той час село було головним осередком виробництва мальованого посуду на Чигиринщині. Гончарні містились в глибоких землянках, обігрівались теплом опалювальної печі. 1912 року в селі діяло 19 гончарень та 70 майстрів. Вони виготовляли мальовані миски, полив'яний посуд (глечики, горщики, тикви, ринки тощо).

Одним з найвідоміших гончарів України можна назвати уродженця села — Якова Михайловича Брюховецького, який в 2000 році став переможцем міжнародного конкурсу гончарів у Вітебську (Білорусь).

Народний музей[ред. | ред. код]

Основна стаття: Народний музей села Головківки

Краєзнавчий музей села від початку був задуманий як данина пам'яті багатьом поколінням селян. Ініціатором ідеї створення такого музею виступив Борис Миколайович Кузик. Обійшовши всі хати жителів, вчитель історії сільської школи Валентина Бухтій зі своїми учнями зібрала сотні експонатів. Для будівлі музею була обрана садиба колгоспу, яку реставрували. Музей відкрито 21 травня 2004 року, у храмове свято Івана Богослова. Обряд освячення здійснив архієпископ Черкаський та Канівський Софроній.

Музей поділений на кілька залів, кожен з яких відповідає певній тематиці. Найперший зал розповість про природу мальовничого краю. Серед експозицій інших залів присутні тисячі унікальних експонатів, історичних документів та фотографій. Тут є предмети давнини, скіфської епохи, епохи козацтва, поступово наближаючись до сучасності. Туристи можуть побачити предмети народного вжитку місцевих українських жителів, їх прикраси та національний одяг, відкриють для себе красу головківської кераміки.

Господарство[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

У Головківці працюють сільськогосподарське підприємство СТОВ «Головківське-3» та Головківський гранітний кар'єр.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі діють Головківський навчально-виховний комплекс, будинок культури із кіноустановкою, бібліотека, поштове відділення, медична амбулаторія, філія Ощадбанку, магазини, Народний музей села Головківки.

Що цікавого[ред. | ред. код]

У селі туристи можуть відвідати Народний музей села Головківка, де виставлені роботи славнозвісного гончара Брюховецького. Поряд із музеєм знаходиться монумент загиблим воїнам у часи НРВ. Для туристів працюють магазини (див. схему села), банк, пошта.

На околиці села знаходиться джерело "Живун" на території Атаманського парку. Село розташоване на високих мальовничих пагорбах, з яких відкриваються гарні краєвиди, на північній околиці зростає велике ромашкове поле.

До села можна потрапити автобусами рейсами Кропивницький-Медведівка та Черкаси — Матвіївка, або ж прямими з Чигирина та Черкас.

Релігія[ред. | ред. код]

За легендою, записаною в селі Головківка, Святий апостол Андрій Первозваний та його учні, проходили повз Холодний Яр спекотного літа. Коли їм захотілося пити, то апостол вдарив своїм посохом об землю і з того місця потекла прохолодна вода. Так і утворилось джерело "Живун".

Село розташоване в оточені стародавніх святих обителей: Свято-Троїцького Мотронинського монастиря, Чубіївського монастиря в ім'я Преподобного Онуфрія Великого, Медведівського храму та храмів Чигирина і Суботова.

В самому ж селі діє церква в ім'я Івана Богослова та 2 каплички: в ім'я Святителя Миколая Чудотворця та Святої великомучениці Параскеви.

Люди[ред. | ред. код]

Історичні особи:

• Брюховецький Яків Михайлович (1931—2006) — гончар, заслужений майстер народної творчості України. Народився в Головківці.
• Буряченко Павло Іванович (1906—1982) — генерал-майор, учасник Другої світової війни. Народився в Головківці.
• Буряченко Кирило Іванович (1900—1960) — дипломат. Народився в Головківці.
• Головко Федір Андрійович (1925—2003) — доктор технічних наук, професор. Народився в Головківці.
• Горбань Федір Іванович (1883—1918) — революціонер, більшовик, борець за встановлення Радянської влади в Сибіру, розстріляний у Ново-Миколаївську.
• Литвин Микита Васильович (1900—1992) — заслужений вчитель України
• Похил Павло Федорович (?-?) — доктор хімічних наук, професор.

Сучасники:

• Брюховецький Іван Якович (1932, Головківка) — механізатор, Герой Соціалістичної Праці
• Дробіт Микола Іванович (1957, Головківка) — викладач військової академії міста Твер (Росія).
• Задоя Анатолій Олександрович (1953, Головківка) — доктор економічних наук, професор.
• Павленко Анатолій Олександрович (1942) — перекладач і письменник
• Соломіцький Олексій Лукич (1929) — український письменник. Вчителював у Головківці, має в селі хату, де проживає влітку. Майже всі твори написані в Головківці та на сюжети з життя її мешканців.
• Титар Надія Костянтинівна — заслужений вчитель України

Див. також: Категорія:Персоналії:Головківка (Чигиринський район)

Див. також[ред. | ред. код]

• Скелівка (селище)
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.;
• Головківка. Народний музей і визначні місця перлини Холодного яру. Дніпропетровськ. В.Бухтій, О.Горшков, О.Кравченко;
• Головківка — серце Холодного яру. Олександрія. Б.Кузик, В.Білошапка.^{[недоступне посилання]} ISBN 966-7036-52-9

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Головківка (Черкаський район)

• Садово-паркова та ландшафтна архітектура Черкащини [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Головківка на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Видавничий Дім «Хто є Хто»
• Електронна версія музейної експозиції
• Видатні постаті Чигиринщини [Архівовано 3 серпня 2008 у Wayback Machine.]
• Hołowkówka, duża wieś, powiat czehryński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 111. (пол.)
• Hołowkówka, gmina Hołowkówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 570. (пол.)

п о р Чигиринський повіт Повітове місто Чигирин Міста та містечка Златопіль • Кам'янка • Медведівка • Олександрівка • Ставидла • Телепине • Тимошівка Волості Адамівська • Баландинська • Бовтиська • Боровицька • Головківська • Грушківська • Журавська • Златопільська • Кам'янська • Лебединська • Липівська • Лип'янська • Лубенецька • Маслівська • Медведівська • Новоселецька • Олександрівська • Оситнязька • Подорожненська• Рацівська • Ревівська • Ставидлянська • Староосотська • Суботівська • Телепинська • Тимошівська • Триліська • Трушівська • Цвітненська • Чаплинська • Шабельницька • Юзефівська Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) Адамівка • Баландине • Бовтишка • Боровиця • Вербівка • Вищі Верещаки • Головківка • Грушківка • Еразмівка • Журавка • Івангород • Івківці • Кожарки • Косарі • Красносілка • Лебедин • Лип'янка • Мудрівка • Нова Осота • Новоселиця • Оситняжка • Пастирське • Подорожнє • Рацеве • Рейментарівка • Стара Осота • Суботове • Тарасівка • Тишківка • Топилівка • Трушівці • Цвітне • Чаплища • Шабельники • Янівка • Янич Курсивом виділено волості, ліквідовані наприкінці 1880-х рр.

п о р Населені пункти Чигиринського району Міста Чигирин Селища Буда · Бурякове · Гненне · Кудашеве · Скаржинка · Скелівка · Чернече Села Боровиця · Вдовичине · Вершаці · Вітове · Галаганівка · Головківка · Деменці · Зам'ятниця · Іванівка · Івківці · Красносілля · Матвіївка · Медведівка · Мельники · Новоселиця · Погорільці · Полуднівка · Рацеве · Розсошинці · Рублівка · Стецівка · Суботів · Тарасо-Григорівка · Тіньки · Топилівка · Трушівці · Худоліївка · Чмирівка

п о р Населені пункти Черкаського району Міста Городище • Кам'янка • Канів • Корсунь-Шевченківський • Сміла • Черкаси • Чигирин Смт Ірдинь • Цвіткове Селища Баси • Берлютине • Богданівське • Богунове • Буда • Бурякове • Вовківка • Гненне • Грекове • Закревки • Зелена Діброва • Калинівка • Копійчана • Кудашеве • Лісове • Сахнівське • Скаржинка • Скелівка • Сокирна • Сокирне • Степок • Холоднянське • Червоне (Набутівська громада) • Червоне (Тернівська громада) • Чернече Села Бабичі • Байбузи • Балаклея • Баландине • Березняки (Березняківська громада) • Березняки (Мошнівська громада) • Бересняги • Беркозівка • Білозір'я • Бобриця • Боровиця • Бровахи • Буда-Бровахівська • Буда-Горобіївська • Буда-Макіївка • Будище • Будки • Будо-Орловецька • Бузуків • Бучак • Валява • Вдовичине • Велика Яблунівка • Вербівка • Вергуни • Вершаці • Виграїв • Вітове • Галаганівка • Гамарня • Гарбузин • Геронимівка • Глинча • Головківка • Голов'ятине • Голяки • Горобіївка • Григорівка • Грищинці • Грушківка • Гуляйгородок • Гута Межиріцька • Гута Станіславчицька • Дарівка • Деменці • Деренковець • Дирдин • Драбівка • Дубіївка • Думанці • Єлизаветівка • Жаботин • Залевки • Зам'ятниця • Іванівка • Іваньків • Івківці • Калинівка • Катеринівка • Келеберда • Кичинці • Ключники • Ковалиха • Ковалі • Козарівка • Кононча • Копіювата • Корнилівка • Косарі • Костянтинівка • Коханівка • Красносілля • Ксаверове • Куликівка • Кумейки • Курилівка • Куцівка • Лазірці • Лебедівка • Ленське • Леськи • Литвинець • Лізки • Ліпляве • Лозівок • Лубенці • Лузанівка • Лука • Луковиця • Макіївка • Мала Смілянка • Мале Старосілля • Малий Бузуків • Малий Ржавець • Мартинівка • Матвіївка • Медведівка • Межиріч • Мельниківка • Мельники (Медведівська громада) • Мельники (Степанецька громада) • Миколаївка • Михайлівка (Канівська громада) • Михайлівка (Михайлівська громада) • Мірошниківка • Мліїв • Моринці • Мошни • Набоків • Набутів • Нетеребка • Нехворощ • Нечаївка • Новоселиця • Новоселівка • Новоукраїнка • Носачів • Озерище • Олянине • Орловець • Павлівка • Пастирське • Паськів • Пекарі • Первомайське • Петропавлівка • Пилява • Пищальники • Пішки • Плескачівка • Плоске • Пляківка • Погорільці • Полствин • Полуднівка • Попівка (Степанецька громада) • Попівка (Тернівська громада) • Потапці • Поташня • Прохорівка • Пшеничники • Радиванівка • Райгород • Рацеве • Ребедайлівка • Ревівка • Розсошинці • Ротмістрівка • Рублівка • Руська Поляна • Сагунівка • Самгородок • Саморідня • Санжариха • Сахнівка • Свидівок • Сердюківка • Синявка • Ситники • Сотники • Софіївка • Станіславчик • Старосілля • Степанки • Степанці • Стецівка • Студенець • Суботів • Сунки • Сушки • Таганча • Тарасо-Григорівка • Ташлик • Теклине • Телепине • Тернівка • Тимошівка • Тіньки • Топилівка • Трахтемирів • Тростянець • Трощин • Трушівці • Тубільці • Флярківка • Хацьки • Хлистунівка • Хмільна • Хрещатик • Худоліївка • Худяки • Хутір-Хмільна • Хутори • Червона Слобода • Черниші • Чмирівка • Чорнявка • Чубівка • Шевченка • Шелепухи • Юрчиха • Яблунів • Ярове • Яснозір'я

Географія та географічні карти Who's on First Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль Freebase: /m/012n8kpt

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.