Голіцинський Клавдій Миколайович — Вікіпедія

Клавдій Миколайович Голіцинський
Штабскапітан (1.10.1916)  Підполковник
Загальна інформація
Народження	19 липня 1884(1884-07-19) Вінниця
Смерть	невідомо
Громадянство	УНР
Військова служба
Приналежність	УНР
Рід військ	Повітряний флот УНР
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна

Клавдій Миколайович Голіцинський (19 липня 1884 — † ?) — підполковник Армії УНР, військовий льотчик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Уродженець м. Вінниця (у Подільській губернії). Закінчив 2-гу Кишинівську гімназію, курс юридичного факультету Дерптського університету.

Служба в РІА[ред. | ред. код]

В 1906–1907 рр. служив у російській армії. З 1 вересня 1914 — однорічник 2-го розряду Гатчинської авіаційної коли, з 29 березня 1915 — прапорщик, військовий льотчик 11-го корпусного авіаційного загону. Від 1 вересня 1915 працював молодшим офіцером авіаційного дивізіону Оборони ставки Верховного головнокомандувача. З 1 грудня 1915 — поручник, з 1 жовтня 1916 — штабс-капітан. У червні 1917 р. пілотував у 39-му корпусному авіазагоні, за місяць — у 12-му авіаційному загоні. З серпня 1917 р. — командир 12-го авіазагону. Останнє звання в російській армії — штабс-капітан (з 1 жовтня 1916).

Служба в Армії УНР[ред. | ред. код]

У грудні 1917 р. перебував при штабі української авіації в Києві. З січня 1918 р. — льотчик українізованого 5-го авіаційного парку, з березня — командир решток 5-го авіапарку, що переформувалися у Київський авіаційний парк Армії УНР. Від серпня 1918 р. — льотчик Волинського авіаційного дивізіону, від 1 жовтня 1918 — сотник. Після початку Протигетьманського повстання з власної ініціативи сформував у своєму дивізіоні відділ з трьох літаків, на чолі якого прибув у розпорядження штабу військ Директорії. Згодом керував цим відділом під час облоги Києва, за сумісництвом був помічником командира Волинського авіаційного дивізіону. З грудня 1918 р. — інспектор авіації Південного району. 11 лютого 1919 відряджений з державним дорученням за кордон, зокрема в серпні 1919 р. був радником місії УНР у Польщі. У червні 1920 р. повернувся до Дієвої армії УНР, де обіймав посаду начальника технічного відділу управи військово-повітряних сил. З 1 жовтня 1920 — старшина для доручень цієї управи, з 29 червня 1921 — т. в. о. начальника загального відділу Інженерно-технічної управи. 1 квітня 1921 отримав звання підполковника.

Джерела[ред. | ред. код]

• ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 55. — С. 25; Спр. 614. — С. 4-9; Спр. 652. — С. 46-47;
• Записна книжечка О. Жуковського з 1919 року//Український історик. — Торонто, 1986. — Ч. 3-4. — С. 105
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.