Гончаренко Георгій Іванович — Вікіпедія

Георгій Гончаренко
Загальна інформація
Народження 10 червня 1877(1877-06-10)
Варшава, Російська імперія
Смерть 12 січня 1940(1940-01-12) (62 роки)
Рига
Поховання Покровський цвинтар (Рига)d
Alma Mater Полоцький кадетський корпус
Військова служба
орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Золота зброя «За хоробрість»

Гео́ргій Іва́нович Гончаре́нко (літературний псевдонім Ю́рій Га́лич) (народився 10 червня 1877(18770610) у Варшаві — помер 12 січня 1940 в Ризі) — російський і український воєначальник, генерал-майор Генштабу, публіцист, поет і прозаїк. Автор мелодії і слів[прояснити] романсу. В 70 роках новий текст романсу написав «Мій друже Ковалю» Миколи Матоли.[джерело?] Також із цього романсу у 1970-х Міхаіл Звєздінський «створив» у США «білогвардійський» романс «Поручик Голіцин».[джерело?]

Життєпис[ред. | ред. код]

Георгій Гончаренко був представником полтавського дворянства. Він народився у військовій сім'ї і все життя присвятив військовій справі, кінному спорту, а також поезії, літературі та журналістиці.

У роки Громадянської війни генерал-майор Гончаренко опинився в Україні і служив при гетьманові Скоропадському начальником нагородного відділу. В Києві він познайомився з прототипом героя романсу — петербурзьким поручиком Костянтином Голіциним.

Під псевдонімом Юрій Галич генерал написав 14 книг повістей, оповідань та віршів, опублікував сотні статей.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]