French
DeutschГорбенко Святослав Сергійович — Вікіпедія
| Горбенко Святослав Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Солдат | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 26 грудня 1994 Полтава, Україна | |||
| Смерть | 3 жовтня 2014 (19 років) Донецьк, Україна | |||
| Поховання | Берковецьке кладовище | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014 | |||
| Вид ЗС | Добровольчі військові формування | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | Бої за Донецький аеропорт | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Горбенко Святослав Сергійович (26 грудня 1994, м. Полтава — 3 жовтня 2014, м. Донецьк) — український військовик, доброволець, вояк Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор». Військове прізвисько «Скельд». Один із «кіборгів». Герой України.
Життєпис[ред. | ред. код]
По закінченню Полтавського ліцею мав лише 15 років. Здобувати вищу освіту почав у Харкові. Святослав навчався на філологічному факультеті (японська, англійська мови) у Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Водночас, на заочному відділенні — на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. На третьому році навчання хлопець вступив і на військову кафедру при Харківському інституті танкових військ.
У квітні 2014 за наполяганням батька перевівся на навчання до Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка з причин погроз і переслідування тогочасними провладними бандформуваннями учасників Майдану і Самооборони Харкова, до лав якої записався Святослав у період Революції Гідності. Продовжив опановувати в Інституті філології японську мову та літературу з кінця третього курсу (кафедра мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії). Знав кілька мов (вільно володів англійською, розмовляв французькою, осягав японську і читав польською) і навчався в одному з найпрестижніших вузів країни. Міг стати блискучим перекладачем або істориком, але вибрав шлях солдата[1].
Військовий шлях[ред. | ред. код]
Влітку 2014 року ще встиг скласти іспити на військовій кафедрі й отримати подання на звання молодшого лейтенанта. Погони отримати не встиг — став добровольцем, пройшов військові навчання. А далі — на фронт. З кінця вересня перебував у донецькому аеропорту разом з побратимами від Добровольчого українського корпусу «Правого сектора».
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
Загинув 3 жовтня 2014 року під час оборони Донецького аеропорту. Рятуючи травмованого побратима, отримав смертельне поранення осколком танкового снаряду, тоді ж поліг Сергій Андрєєв[2].
Похований у Києві на Берковецькому кладовищі.
Родина[ред. | ред. код]
Батько, Сергій Олександрович Горбенко, став лікарем Євромайдану у Києві з початку перших кривавих сутичок.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 серпня 2021, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[3]
- Орден «За мужність» III ст. (12 березня 2021, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[4]
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
- Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно, Наказ № 80/17 командира ДУК ПС)[5]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- На честь Горбенко Святослава встановлена меморіальна дошка в Полтаві[6].
- В Інституті філології ім'ям студента Святослава Горбенка названо аудиторію.
- Його ім'я викарбуване на меморіальній дошці студентам та вихованцям Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, які загинули у зоні АТО. Дошка була встановлена 27 січня 2017 року у приміщенні головномго корпусу університету[7].
- 3 жовтня 2019 року на території Інституту філології була посаджена сакура в пам'ять про Святослава[8].
- 10 вересня 2020 року рішенням Вишгородської міської ради № 67/3 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Вишгород» (посмертно)[9].
Посилання[ред. | ред. код]
- Святослав Горбенко [Архівовано 30 травня 2022 у Wayback Machine.]
- https://nekropole.info/ua/Svjatoslav-Sergijovich-Gorbenko
- http://memorybook.org.ua/4/gorbenkosv.htm [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Коли до бою кличуть предки: пам'яті Святослава Горбенка [Архівовано 5 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Небесна Гвардія. Сайт допомоги сім'ям загиблих учасників АТО. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017.
- ↑ Полтавська обласна рада. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 28 серпня 2021 року № 449/2021 «Про присвоєння С.Горбенку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 12 березня 2021 року № 97/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Нашого Святка-Святослава Горбенка (Друга «Скельда») посмертно занесено до лав Добровольчого Українського Корпусу (ДУК ПС)
- ↑ Полтава. info. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
- ↑ Відкриття меморіальної дошки студентам та вихованцям університету — героям АТО. Karazin University. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
- ↑ Новини: Святослав Горбенко: завдяки таким героям живе наша нація. univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Вручено посвідчення «Почесний громадянин Вишгорода» родинам загиблих в АТО. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 219 28 серпня 2021 | Наступник: |
| Сидоренко Євген Анатолійович | Гурняк Віктор Петрович |
|
