French
DeutschГорбовий Володимир Григорович — Вікіпедія
| Володимир Горбовий | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| листопад 1928 — грудень 1928 | ||
| Попередник: | Роман Сушко | |
| Наступник: | Богдан Гнатевич | |
| Народження: | 30 січня 1899 Долина, Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина | |
| Смерть: | 21 травня 1984 (85 років) Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, Українська РСР | |
| Національність: | Українець | |
| Ступінь: | доктор філософії | |
| Партія: | УВО (1920–1929) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби: | 1918—1984 | |
| Приналежність: |  Армія УНР, УГА | |
| Звання: |  Сотник | |
| Битви: | Перша світова війна | |
Володи́мир Григо́рійович Горбови́й (30 січня 1899, Долина — 21 травня 1984, Ходорів, Львівська область) — діяч УВО і ОУН, адвокат у Галичині, оборонець у політичних процесах. Почесний громадянин Долини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у місті Долина (дільниця Оболоня). Закінчив Стрийську гімназію. Вищу освіту отримував в університетах Львова, Праги і Кракова. Знав декілька іноземних мов, був глибокоерудованою людиною. Ще замолоду виділявся серед загалу пунктуальністю, правдолюбством і принциповістю, товариші називали його «людиною із чистої сталі»[1].
Під час Першої світової війни воював у складі австрійської армії. На Італійському фронті втратив око. За іншими джерелами, цю травму він отримав у бою під Козятиним під час наступу українського війська на Київ у 1919 році[1] (з 1918 року перебував в Українській Галицькій армії). У міжвоєнний період студіював юридичні науки в Празі.
В УВО з 1920 р., повітовий командант на Долинщині, шеф штабу Начальної Команди у Львові (1922 р.), керівник зв'язку між Начальною і Крайовою Командами. З листопада по грудень 1928 року виконував обов'язки крайового команданта УВО.
У 1934 р. став одним з перших в'язнів концтабору Берези Картузької.
З 1929 р. перебуває у лавах ОУН. У судових процесах 1935-36 рр. над Степаном Бандерою виступав у суді як його адвокат. Володимир Горбовий був також близьким другом Євгена Коновальця[1]. З 1939 р. мешкає у Кракові. Голова комісії Державного планування при Революційному Проводі ОУН, Голова Президії ІІ Великого Збору ОУН, обраний Генеральним Суддею, Голова Українського Національного Комітету (1941 р.).
В'язень німецьких тюрем, звільнений в липні 1942 р. за станом здоров'я.
1 липня 1947 р. заарештований у Празі, переданий полякам, які передали В. Горбового до рук більшовиків (9 липня 1948 р.). Засуджений на 25 років, відбув покарання повністю у сибірських концтаборах, наживши важку форму туберкульозу[1]. Близько співпрацював з в'язнями Михайлом Сорокою та Петром Дужим.
Звільнений 1 серпня 1972 р. Повернувся до рідного села, де йому надала прихисток Аделя Семків. Жив у Долині під постійним наглядом, тільки найближчі друзі наважувались відвідувати репресованого правника[2].
Помер раптово у 1984 р. Похований на міському кладовищі Долини.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У 2008 році рішенням Долинської міської ради Володимиру Горбовому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Долина» посмертно.
24 вересня 2015 року на його честь названо вулицю в Долині[3].
18 жовтня 2015 року освячено новий пам'ятник на могилі, за участю його дочки Володимири[4][5].
24 серпня 2016 року, з нагоди 25-річниці незалежності України під упорядкуванням Мґр. Олега Павліва та о. Ігоря Пелехатого вийшла друком книга спогадів д-ра Володимира Горбового «Погода совісті»[6].
20 вересня 2017 року відбулася урочиста презентація книги спогадів д-ра Володимира Горбового «Погода совісті» в Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби імені Степана Бандера за участі її упорядників Мґр. Олега Павліва та о. Ігоря Пелехатого.[7]
Родина[ред. | ред. код]
Був двічі одружений, з другою дружиною літераторкою Ганною Павенцькою виховали доньку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Михайло Андрусяк Брати грому. — Коломия: Вік, 2013. — С. 627—628. — 832 с. — ISBN 966-550139-9
- ↑ Михайло Андрусяк Брати грому. — Коломия: Вік, 2013. — С. 632. — 832 с. — ISBN 966-550139-9
- ↑ Про перейменування вулиць, найменування скверу та алей в місті Долині. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 14 січня 2016.
- ↑ ВІКНА. У Долині освятили пам’ятник на могилі борця за Україну Володимира Горбового. ФОТО. ВІКНА (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ На Прикарпатті освятили надмогильний пам’ятник оунівцю та політв’язню (ФОТО). Galka.if.ua Новини Івано-Франківська (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ «ПОГОДА СОВІСТІ» - 25-РІЧЧЮ УКРАЇНИ!. www.novazorya.if.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017.
- ↑ У Франківську презентували книгу про відомого діяча ОУН - Галицький Кореспондент. Галицький Кореспондент (uk-UA) . 20 вересня 2017. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Герасимова Г. П. Горбовий Володимир Григорович [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 160. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Бедрій А. Українська Держава відновлена Актом 30 червня 1941 року" — Нью-Йорк — Лондон — Мюнхен — Торонто : «Українська Центральна Інформаційна Служба», 1981.
- Погода совісті / Горбовий Володмир д-р ; Упорядники Мґр. Олег Павлів та о. Ігор Пелехатий. — Прага — Долина — Івано-Франківськ: Видавництво «Нова Зоря», 2016. — 119 с., іл.
Посилання[ред. | ред. код]
- Енциклопедія ОУН-УПА
- Степан Бандера — символ Нації — Петро-Дужий [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Документи [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Доктор Володимир Горбовий[недоступне посилання з липня 2019]
- Мовою документів [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.]
|
| Попередник Роман Сушко |  | в.о. 7-й Крайовий комендант УВО листопад 1928 — грудень 1928 | | Наступник Богдан Гнатевич |
| |||||||||||||||||||||||||||||||
