Горлова Аліна Едуардівна

Горлова Аліна Едуардівна
Народилася 1992(1992)
Запоріжжя
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність кінорежисерка і сценаристка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Членство Українська кіноакадемія
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
IMDb ID 5596313

Алі́на Едуа́рдівна Го́рлова (англ. Alina Gorlova; нар. 1992, Запоріжжя) — українська кінорежисерка і сценаристка, член Української кіноакадемії (2017), заслужена діячка мистецтв України (2021).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

2008—2012 — навчання у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

2010 — пройшла Навчальний семінар з кінорежисури, роботи з актором та драматургії з Кшиштофом Зануссі.

Є режисером-постановником і режисером монтажу. Знімає документальне кіно, ігрові короткометражні фільми, соціальні і комерційні рекламні ролики, створює візуалізації для театральних постанов і арт-інсталяцій.

Фільмографія[ред. | ред. код]

ігрові короткометражні
  • 2008 — «Вітер тексту»
  • 2009 — «Простий механізм щастя»
  • 2010 — «Обов'язки»
  • 2011 — «Пересадка серця», екранізація однойменного оповідання Рея Бредбері
  • 2012 — «Babushka»
  • 2012 — «Перший крок у хмарах», кінокомпанія «Директорія-кіно»
  • 2019 — «Солітюд» (продюсер)
документальні

Визнання[ред. | ред. код]

  • 2011 — Ґран-прі Міжнародного фестивалю «Кінокімерія» за найкращий студентський фільм («Пересадка серця»)
  • 2013 — Четвертий міжнародний фестиваль авторського кіно «Кінолікбез» у Барнаулі: Срібний Жан-Люк «Сила слова» за найкращий сюжет[4]
  • 2016 — на Одеському кінофорумі фільм «Холодний Яр. Інтро» номіновано на «Найкращий український повнометражний фільм» та «Найкращий європейський документальний фільм»
  • 2018 — перемогла у конкурсі DOCU/Право на «Docudays UA» з фільмом «Явних проявів немає»
  • 2018 — фільм «Явних проявів немає» відзначений журі каналу «MDR-Mitteldeutscher Rundfunk» нагородою «за видатну східноєвропейську картину» на Міжнародному кінофестивалі документального кіно «DOK Leipzig».[5]
  • 2020 — фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» продюсера Максима Наконечного та режисерки Аліни Горлової переміг на фестивалі «Festival dei Popoli» у Флоренції в номінації «За найкращий повнометражний фільм» (Best Feature-length film)[6][7]
  • 2021 — фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» здобув нагороду за найкращий документальний фільм Award for Cinematic Documentary на 66-му Міжнародному кінофестивалі в місті Корк (Ірландія).[8]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]