French
DeutschГорностай — Вікіпедія
| Горностай | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Мустелові (Mustelidae) |
| Рід: | Mustela |
| Вид: | Горностай (M. erminea) |
| Біноміальна назва | |
| Mustela erminea | |
 | |
| Ареал горностая Збережений (резидент) інтродукована популяція | |
Горноста́й (Mustela erminea L.) — вид роду Mustela, невелика хутрова тварина родини мустелових (Mustelidae). Цей маленький ссавець завдовжки 30 см, поширений у Північній Америці, Азії та Європі. Під час полювання пересувається надзвичайно швидко.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений горностай у лісостепових районах Західного Сибіру і Північного Казахстану. Майже по всій території України, крім Криму і приморських районів Запорізької та Донецької областей. Ареал охоплює лісостепову, лісову та лісотундрову зони Європи, пн. частину Азії, Кавказ, гори Серед. Азії, Пн. Монголію, Китай, о-ви — Сахалін, Курильські та Японські. Поширений у Північній Америці.
Горностай успішно інтродукований у Новій Зеландії, де став небажаним видом[2].
Місця перебування[ред. | ред. код]
Долини річок, береги потоків і струмків, озер, ставків, болота, плавні, ліси та узлісся, переліски та чагарникові зарості; деколи трапляється на полях і в населених пунктах.
Причини зміни чисельності[ред. | ред. код]
Несприятливі екологічні фактори, зокрема метеорологічні умови (суворі зими і холодні весни), хвороби (гельмінтози, які в окремі роки вражають до 50% звірів, туляремія, чума тощо), осушувальні меліорації.
Особливості біології[ред. | ред. код]
Веде осілий, прихований присмерковий і нічний спосіб життя. Активний протягом року. Добре плаває, лазить по кущах і деревах. Кубла влаштовує в норах гризунів, дуплах дерев, купах хмизу та серед каміння. Живиться гризунами, птахами та їхніми яйцями, плазунами і жабами, іноді комахами, плодами рослин, але в основному мишами та полівками, яких у роки масового розмноження знищує більше, ніж може з'їсти. Після снігопадів полює під снігом. Самка раз на рік (лютий — кін. травня) після 210 — 330-денної вагітності народжує 2 — 10 (іноді до 18) малят. Статевозрілим стає у З-4-місячному віці. Цінний хутровий звір. Вороги — лисиця, куниця, тхір чорний та хижі птахи.
При народженні вони важать усього три-чотири грами, через місяць прозрівають, а ще через два — стають цілком дорослими. Дорослі тварини мають у довжину від 16 до 38 сантиметрів.
Горностай — хижак. Полює на маленьких, а іноді й більших за себе ссавців, переважно на гризунів. Нищить пташині гнізда — найбільше потерпають від нього жайворонки, ластівки, рябчики і навіть тетеруки. Коли бракує звичного корму, горностаї полюють на змій, ящірок, жаб, а в скрутну годину не гребують і ягодами ялівника. Така всеїдність — одна з характерних рис родини куницевих, до якої належить горностай. Невибагливий він і до місцевості, де селиться. Ведучи наземний спосіб життя, тварина будь-де почувається зручно і затишно: під купою каміння, в густому чагарнику, в старій кротячій норі або в першій-ліпшій заглибині просто неба.
Горностай — вправний плавець, добре лазить деревами, непогано орієнтується в підземних лабіринтах, швидко пересувається у снігу. Звіркові в цьому допомагає гнучке видовжене тіло, загострена мордочка з короткими, майже трикутними вухами, гострі пазурі. Горностай належить до тих рідкісних видів хижаків, які роблять неоціненну послугу людині, знищуючи шкідливих гризунів. А ще звірків цінують за їх м'яке, густе хутро, взимку — сліпучо-біле, окрім чорного кінчика хвоста, і рудувато-буре — о теплій порі року.
Охорона[ред. | ред. код]
В Україні вид перебуває під охороною держави. Горностая включено до Червоної книги України, і полювати на нього чи здобувати з будь-якою метою (науковою, для переселення, винищення) заборонено.
Розмноження в неволі[ред. | ред. код]
Горностай придатний для розведення в штучних умовах. В неволі розмножується.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Горностаєвим хутром обшивають зимову моцетту — одяг-накидку вищого духівництва Католицької церкви й використовували для прикрашання королівського плаща[джерело?].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Reid, F., Helgen, K. & Kranz, A. (2016) Mustela erminea: інформація на сайті МСОП (версія 2016.1) (англ.) 02 травня 2015
- ↑ Purdey, D. C.; C. M. King, B Lawrence (2004). Age structure, dispersion and diet of a population of stoats (Mustela erminea) in southern Fiordland during the decline phase of the beechmast cycle (PDF). New Zealand Journal of Zoology. The Royal Society of New Zealand. 31: 205—225. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2011. Процитовано 30 листопада 2009.
Література[ред. | ред. код]
- Carolyn M. King MAMMALIAN SPECIES, 1983, N. 195 pp. 1-8 (англ.)
- Червона книга України. Горностай Mustela erminea [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Горностай [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 271. — 1000 екз.
 | Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про організм, що занесений до Червоної книги. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||
|
|