French
DeutschГороденківський повіт — Вікіпедія
| Округ | Коломийський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Городенка |
| Створений | 1854 |
| Площа | 835 км² (1880) |
| Населення | 66 849 (1880) |
 | |
| Найбільші міста | Городенка, Чернелиця, Обертин |
Городенківський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Адміністративним центром повіту було місто Городенка. Нині на території Городенківського повіту розташовані адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Городенківський район і Тлумацький (частково).
Королівство Галичини та Володимирії[ред. | ред. код]
Повіт утворений у 1854 році. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, зокрема до попереднього Городенківського повіту приєднаний Обертинський повіт. Однак Обертинський повіт зберігся у структурі судової адміністрації. Практично в такому вигляді Городенківський повіт існував 73 роки — до 17 січня 1940 року.
У 1880 році повіт поділявся на 48 кадастральних гмін, складався зі 48 самоврядних громад (гмін) — 3 міських і 45 сільських (з 50 фільварками) та 40 окремих територій — загалом 88 адміністративних одиниць. За переписом 1880 р. в повіті було 66849 мешканців.
У складі ЗУНР[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. |
Повіт входив до Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Теофіль Окуневський (УНДП), головою Повітової УНРади о. Іван Пісецький. Делегатом до УНРади обраний Теодор Замора[1].
Польська Республіка[ред. | ред. код]
| Городенківський повіт | |
|---|---|
| пол. Powiat horodeński | |
| | |
| Місто | Городенка |
| Найбільше місто | Городенка |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка |
| Регіон | Станиславівське воєводство |
| Гміни | 49 (1867—1934), 8 (1934—1939) |
| Населення | |
| - повне | 92.900 (1931) |
| - густота | 109 |
| Площа | |
| - повна | 849 км² |
| Дата заснування | 1867 |
| |
Включений до складу Станиславівського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 96 поселень (з них 1 місто, 48 сільських гмін і 45 фільварків та 2 знелюднілі поселення) з 39 312 житловими будинками.
Загальна чисельність населення повіту складала 83 670 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 64 490 — греко-католики, 11 987 — римо-католики, 7 148 — юдеї, 45 — інших визнань.
Через прийняття Польщею виборчого закону з порушенням прав українців, передбачених Версальським трактатом, Сен-Жерменським договором, Севрським мирним договором і ухвалами Конференції у Спа, міжпартійні збори 27.08.1922 у Львові закликали бойкотувати вибори 1922 року. Виборчий комітет у Городенці на чолі з доктором Теофілом Окуневським і доктором Стефаном Істеревичом підтримав бойкот виборів і організував віча в селах повіту. Окупаційна адміністрація провела арешти і розганяла передвиборчі віча, свобода яких була гарантована польською конституцією.[2]
Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 27 березня 1929 р. територія Обертина була розширена за рахунок землі, з вилученої з земель села Гавриляк[3].
1 квітня 1932 р. значна частина території села Семаківці передана селу Михальче[4].
Розпорядженням Ради Міністрів від 10 квітня 1934 року село Джурків передане з Городенківського повіту до Коломийського[5].
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]
містечко Городенка — місто з 1934 року.
Сільські ґміни[ред. | ред. код]
Кількість:
1920—1934 рр. — 47
1934—1939 рр. — 7
| Об'єднані сільські ґміни 1934 року | Старі сільські ґміни | Кількість | |
|---|---|---|---|
| 1 | Ґміна Городенка | Городниця, Пробабин, Серафинці, Стрільче, Ясенів-Пільний | 5 |
| 2 | Ґміна Незвиська | Гарасимів, Живачів, Ісаків, Лука, Незвисько, Петрів, Підвербці, Раковець, Семенівка, Сокирчин, Уніж | 11 |
| 3 | Ґміна Обертин | Балагорівка, Гончарів, Гавриляк, Жабокруки, Жуків, Обертин, Яківка | 7 |
| 4 | Ґміна Сємаківці | Далешове, Колінки, Михальче, Поточище, Семаківці | 5 |
| 5 | Ґміна Тишківці | Олієво-Королівка, Олієво-Корнів, Рашкув (Рашків), Тишківці, Чортовець | 5 |
| 6 | Гміна Чернелиця | Дубка, Копачинці, Корнів, Кунисівці, Вільхівці, Репужинці, Хмелева, Чернелиця | 8 |
| 7 | Ґміна Чернятин | Вербівці, Глушків, Вікно, Топорівці, Чернятин | 5 |
| передано до Коломийського повіту | Джурків (до 01.08.1934) | 1 | |
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Старости[ред. | ред. код]
- Мечислав Зажецький (-1932)
- Едвард Скшинський (1932—1936)
- Леон Рутковський-Кочур (1936—1939)
Населення[ред. | ред. код]
Українці-грекокатолики становили 77 % населення повіту (1907)[6].
У 1939 році в повіті проживало 98 840 мешканців (78 120 українців-грекокатоликів — 79,04 %, 7 720 українців-латинників — 7,81 %, 3 540 поляків — 3,58 %, 1 870 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,89 %, 7 530 євреїв — 7,62 % і 60 німців та інших національностей — 0,06 %)[7].
Радянський період[ред. | ред. код]
27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Станіславської області[8].
17 січня 1940 року повіт ліквідовано в результаті поділу території на райони:
- Городенківський — з міста Городенка і ґмін Городенка, Тишківці і Чернятин;
- Обертинський — із ґмін Обертин і Незвиська;
- Чернелицький — із ґмін Чернелиця і Семаківці.
Третій Райх[ред. | ред. код]
Під час німецької окупації у 1941—1944 роках Городенківський повіт був відновлений як адміністративна одиниця крайсгауптманшафту Коломия дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на ґміни (волості). 1.04.1942 повіт підпорядкований Коломийському повітовому управлінню.[9] Після зайняття території повіту у липні 1944 року Червоною армією був відновлений поділ на райони.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 89-110.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1929 r. o zmianie granic gmin wiejskich Hawrylak i Obertyn w powiecie horodeńskim, województwie stanisławowskiem. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 16 czerwca 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Siemakowce i Michałcze w powiecie horodeńskim, województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1931. — nr 67. — poz. 554. — S. 1141. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic powiatów horodeńskiego i kołomyjskiego w województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr 36. — poz. 326. — S. 588. (пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 25 березня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 25—26.
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Distrikt Galizien
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| |||||||||||
