Городок (телепередача) — Вікіпедія

Городок
Тип телепередача
Телеканал(и) РТР (1993—2012)
Жанр гумор
сатира
Формат зображення 4:3
Формат звуку стерео
Тривалість серії 24-30 хв.
Тривалість 25 хв.[1]
Знімання багатокамерна
Компанія ВДТРК (1993—2012)
Новоком (1993—1995)
ТО «Городок» (1995—2012)
Позитив ТБ (1995—2012)
Керівник проєкту Ілля Олейников
Юрій Стоянов
Сценарист Володимир Трухнін
Ірина Повторак
Пелішенко Світлослав Борисович
Ян Гельман
Олексій Каранович
Ігор Осипов
Олег Росіїн
Режисер Ілля Олейников
Юрій Стоянов
Ідея Ілля Олейников
Юрій Стоянов
Олександр Жуков
Розробка ВГТРК
Продюсери Олександр Чиженок (1993)
В'ячеслав Макаров (1993—1995)
Марина Харкевич (1995—2012)
У головних ролях Ілля Олейников
Юрій Стоянов
Музика на початку Cesare Meniconi — Noche de Plegaria (виконавець — Вацлав Хибш)
Музика в кінці Анжеліка Варум — Городок (муз. Ю. Варум і слова К. Крастошевський)
Композитор Володимир Горбенко
Артур Горбенко
Країна-виробник Росія Росія
Місце зйомок  Санкт-Петербург
Мова оригіналу російська
Перша поява РТР
Перший показ 19932012
Перший показ
українською
19972011
Кількість сезонів 20
Кількість серій 284
Посилання

Городок (укр. Містечко) — телевізійна гумористична програма, що виходила з 17 квітня 1993 до 22 жовтня 2012 на каналі РТР за участю Юрія Стоянова та Іллі Олейникова. Спочатку з квітня 1993 випускалася студією «Новоком», а з березня 1995 року і до закриття передачі випускалася студією «Позитив ТВ».

Після смерті одного із ключових учасників проєкту та співавтора програми Іллі Олейникова, програму було закрито 2012 року[2].

Всього було випущено (враховуючи випуски програми «У Городку» і «Городок») 439 випусків.

Трансляція[ред. | ред. код]

У різні часи випуски програми транслювали у тому числі й українські телеканали: з 1998 до 2001 — телеканал 1+1, з 2001 до 2017 — телеканал Інтер, з 2005 до 2011 — телеканал К1.

Нагороди[ред. | ред. код]

Передача чотири рази нагороджувалася премією «ТЕФІ» в номінації «Найкраща розважальна програма» 1999 і 2002 року, а самі ведучі програми в номінації «Найкращі ведучі розважальної програми» — 1996 і 2001 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Іллю Олейникова проводили в останню путь. Фото. Відео. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 10 червня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]