Гостра респіраторна вірусна інфекція — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Інфекція (значення).
Гостра респіраторна вірусна інфекція
Зображення одного з варіантів поверхні риновірусу людини
Зображення одного з варіантів поверхні риновірусу людини
Зображення одного з варіантів поверхні риновірусу людини
Причини віруси грипу, Риновіруси, Coronaviridae, аденовіруси, Респіраторно-синцитіальний вірус, Віруси Коксакі, Ехо вірус, H. metapneumovirusd, парагрип, Ентеровірус і respiratory virusd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 J00
DiseasesDB 31088
MedlinePlus 000678
eMedicine / med/2339
MeSH D003139

Гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) (також відома під назвами Гострі респіраторні вірусні інфекції, назофарингіт, ринофарингіт, гостра вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів або застуда) — кожна з групи вірусних інфекцій, яка характеризується загальним інтоксикаційним синдромом і переважним ураженням слизових оболонок дихальних шляхів, інфекційна хвороба верхніх дихальних шляхів, яка легко поширюється. Відома значна кількість збудників (понад 200), які належать до різних нозологічних груп вірусної природи (віруси грипу, парагрипу, аденовіруси, коронавіруси, пікорнавіруси, риновіруси, ентеровіруси, герпесвіруси, респіраторно-синцитіальний вірус з роду Pneumovirus, тощо), що тісно пов'язані з захворюваннями респіраторного тракту людини, спричиняючи розвиток ГРВІ. Джерело інфекції — хворий з клінічно вираженою або безсимптомною формою хвороби. Механізм передавання — повітряно-крапельний, зрідка у деяких вірусів — фекально-оральний.

Гострі інфекції носа, синусів, горла або гортані — інфекції верхніх дихальних шляхів поділяють на категорії відповідно до ділянок організму людини, які вірус уражає найчастіше: ГРВІ, основним симптомом якої є нежить, переважно вражає слизову оболонку носа, фарингіт — горло, а синусит — синуси. Симптоми виникають скоріше через реакцію імунної системи на інфекцію, ніж через руйнування тканин внаслідок безпосереднього впливу вірусів.

Ефективного лікування ГРВІ (крім грипу) немає — симптоми хвороби можна лише полегшити.

Історія[ред. | ред. код]

Хоча причина гострої респіраторної вірусної інфекції була визначена лише у 1950-х роках, ця хвороба була знайома людству з давніх часів.[1] Її симптоми і лікування було описано в єгипетському папірусі Еберса, найстарішому з існуючих медичних текстів, що був створений ще до 16-го століття до н. е.[2] Назву «застуда» почали вживати у 16-му сторіччі через схожість між її симптомами і наслідками впливу холодної погоди.[3]

В 1946 році у Великій Британії Радою з медичних досліджень було створено Підрозділ з питань ГРВІ (CCU), і саме ним було виявлено риновірус у 1956 році.[4] У 1970-х цей Підрозділ довів, що лікування риновірусної інфекції інтерфероном протягом інкубаційного періоду забезпечує деякий захист від хвороби.[5] Ніякого практичного лікування не було розроблено. Підрозділ було закрито в 1989 році через два роки після того, як він завершив дослідження ролі пастилок для розсмоктування із вмістом глюконату цинку в профілактиці і лікуванні застуди, спричиненої риновірусом. Використання цинку було єдиним успішним лікувальним засобом, розробленим в історії Підрозділа.[6]

Імовірність виникнення захворювання[ред. | ред. код]

Гостра респіраторна вірусна інфекція є найбільш поширеною хворобою людства[7] і вражає людей у всіх країнах.[8] Дорослі зазвичай хворіють від двох до п'яти разів на рік.[9][10] Діти можуть хворіти на застуду від шести до десяти разів на рік (школярі — до дванадцяти разів на рік).[11] Імовірність симптоматичних інфекцій збільшується в літньому віці через ослаблення імунної системи.[12]

Економічні наслідки[ред. | ред. код]

Британський плакат часів Другої світової війни, що описує збитки від застуди[13]

Економічні наслідки ГРВІ ще погано вивчені в більшості країн світу.[14] У Сполучених Штатах ГРВІ спричиняє від 75 до 100 мільйонів відвідувань лікаря на рік, вартість яких за консервативною оцінкою становить 7,7 млрд доларів на рік. Американці витрачають 2,9 млрд доларів на безрецептурні препарати. Вони також витрачають 400 млн доларів, купуючи ліки для симптоматичного лікування за рецептом.[15] Більше ніж третині людей, які відвідали лікаря, було призначено антибіотики. Використання антибіотиків має наслідком появу стійкості до антибіотиків.[15] За статистикою учні пропускають через застуду від 22 до 189 мільйонів днів шкільних занять кожен рік. В результаті батьки пропускають 126 мільйонів робочих днів, щоб залишатися вдома та доглядати за своїми дітьми. Якщо до цього додати 150 млн робочих днів, що пропускають працівники, які страждають на ГРВІ, то загальні економічні збитки від захворювання на застуду перевищують 20 млрд доларів на рік.[15][16] Це становить 40 % усіх втрат робочого часу в США.[17]

Етіологія[ред. | ред. код]

Коронавіруси є групою вірусів, відомих тим, що спричинюють ГРВІ. Якщо на них дивитися в електронний мікроскоп, їхній зовнішній вигляд нагадуватиме корону, тому що вони мають вінець (схожий на корону ореол).

Найчастішою причиною, яка спричинює ГРВІ, є риновірус (загалом від 30 % до 80 % випадків спричиняє саме цей вірус). Риновірус є вірусом, що містить РНК, із родини пікорнавірусів. На даний час відомі 99 типів вірусів, які належать до цієї родини.[18][19] Гостру респіраторну вірусну інфекцію також можуть спричиняти інші віруси. Коронавірус є причиною від 10 % до 15 % випадків ГРВІ. Вірус грипу (інфлуенци) викликає від 5 % до 15 % випадків.[10] Інші випадки захворювань можуть виникати внаслідок інфікування вірусами парагрипу людини, респіраторно-синтиціальним вірусом, аденовірусами, ентеровірусами і метапневмовірусом.[16] Часто буває так, що причиною є більш ніж один вірус, і вони всі є присутніми в організмі людини.[20] Загалом із розвитком гострої респіраторної інфекції в людей пов'язують більше двох сотень різних вірусів.[10]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Вірус, що спричинює гостру респіраторну вірусну інфекцію, звичайно передається одним із двох основних шляхів. Вдихання або перетравлення крапель у повітрі, які містять вірус або інфікований слиз із носа чи заражені вірусом предмети.[9][21] Не встановлено, який саме шлях передачі вірусу ГРЗ є найбільш поширеним.[22] В оточуючому середовищі віруси можуть зберігати свою життєздатність протягом тривалого часу. Потім віруси можуть переходити з рук на очі або ніс, де і виникає інфекція.[21] Люди, оточуючі хвору людину, наражаються на більший ризик інфікування.[22] Передача вірусу часто відбувається у дитячих садочках і школах через перебування у безпосередній близькості багатьох дітей із незначним імунним захистом і частим недотриманням правил гігієни.[8] Цих збудників інфекції потім приносять додому, де вони можуть інфікувати інших членів сім'ї.[8] Не існує доказів того, що рециркуляція повітря під час комерційних польотів літаком є засобом передачі вірусів.[21] Гострі респіраторні вірусні захворювання, які викликані риновірусом, є найбільш контагіозними протягом перших трьох днів із моменту появи симптомів. Після того, як мине три дні, хвороба є не такою заразною.[23]

Погодний фактор[ред. | ред. код]

Існує традиційна теорія, що застуда виникає внаслідок тривалого перебування на повітрі під час холодної погоди, наприклад, дощу або низької температури повітря взимку, що пояснює назву, яку отримала хвороба.[24] Роль охолодження організму як фактор ризику гострого респіраторного вірусного захворювання є суперечливою.[25] Деякі з вірусів, які спричиняють гострі респіраторні вірусні захворювання, є сезонними, вони частіше зустрічаються під час холодної або вогкої погоди.[26] Вважають, що основною причиною цього є збільшення часу, який люди проводять у приміщенні та безпосередній близькості один до одного;[27] зокрема, коли діти повертаються до школи після канікул.[8] Однак це також може бути пов'язано зі змінами в дихальній системі, які призводять до швидкого інфікування.[27] Низька вологість може підвищити частоту передачі вірусів, тому що сухе повітря сприяє швидшому розповсюджуванню маленьких і легко поширюваних крапель, які довше залишаються в повітрі.[28]

Інше[ред. | ред. код]

Колективний імунітет виникає в цілої групи людей, коли вони набувають імунітету до певної інфекції, такий імунітет може з'явитися після попереднього контакту з вірусами респіраторних інфекцій. Тому популяція молодшого віку має більшу частоту захворювання на інфекції дихальних шляхів, а в популяції старших вікових груп менша частота захворювання на інфекції дихальних шляхів.[12] Порушення функціонування імунної системи також є фактором ризику захворювання.[12][29] Нестачу сну та погане харчування також пов'язують із підвищеним ризиком розвитку інфекції після контакту з риновірусом. Вважають, що причина — вплив цих факторів на функцію імунної системи.[30][31]

Патогенез[ред. | ред. код]

Гостра респіраторна вірусна інфекція — це захворювання верхніх дихальних шляхів.

Вважають, що симптоми гострої респіраторної вірусної інфекції здебільшого пов'язані з імунною реакцією на вірус.[32] Механізм цієї імунної реакції є вірус-специфічним. Наприклад, риновірус зазвичай потрапляє в організм під час безпосереднього контакту. Він зв'язується з людськими ICAM-1 рецепторами за допомогою невідомих шляхів, щоб ініціювати вивільнення медіаторів запалення.[32] У подальшому ці медіатори запалення і спричиняють симптоми захворювання.[32] Загалом цей процес не викликає пошкодження епітелію слизової оболонки носа.[10] На відміну від цього, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ) може попасти в організм як шляхом безпосереднього контакту, так і через крапельки в повітрі. Після цього вірус розмножується в слизовій оболонці носа й горла, а потім часто просувається до нижніх дихальних шляхів.[33] РСВ викликає пошкодження епітелію.[33] Вірус парагрипу людини у типових випадках спричиняє запалення слизової оболонки носа, горла та дихальних шляхів.[34] Коли цей вірус вражає трахею у дітей молодшого віку, він може викликати круп, що проявляється грубим «гавкаючим» кашлем та утрудненням дихання. Це відбувається через невеликий розмір дихальних шляхів у дитини.[34]

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Основними клінічними проявами ГРВІ є:

Додаткові симптоми можуть включати:

Диференційні ознаки:

  • кашель, який виникає під час ГРВІ, зазвичай є не настільки сильним, якщо порівнювати його з тим, що виникає під час захворювання на грип;[10]
  • кашель та значне підвищення температури вказують на вищу ймовірність грипу в дорослих;[36]
  • деякі віруси, які спричиняють ГРВІ, можуть взагалі не викликати появи симптомів.[37][38]
  • колір слизу, що хворі викашлюють із нижніх дихальних шляхів (мокротиння), може різнитися або змінюватися від прозорого до жовтого та зеленого. Колір слизу не вказує, що саме є причиною інфекції: бактерії чи вірус.[39]

Подальший перебіг[ред. | ред. код]

Звичайно починається з відчуття втомлюваності, ознобу, чхання та головного болю. Додаткові симптоми, такі як нежить і кашель, з'являються протягом двох і більше днів.[35] У типових випадках симптоми стають найінтенсивнішими за два–три дні після початку інфекції,[10] та зникають, зазвичай, на сьомий-десятий день (проте можуть тривати аж до трьох тижнів).[40] Кашель продовжується протягом періоду понад десять днів у 35–40 % випадків, якщо хворіють діти (в 10 % дітей, хворих на ГРВІ, може тривати понад 25 днів).[41]

Прогноз[ред. | ред. код]

Гостра респіраторна вірусна інфекція, як правило, перебігає м'яко і минає сама по собі, а більшість симптомів зникає протягом одного тижня.[9] Тяжкі ускладнення, якщо й відбуваються, то, як правило, у дуже старих людей, дуже малих дітей або тих, хто має ослаблений імунітет (ослаблену імунну систему).[7] Вторинна бактеріальна інфекція може виникнути в результаті синуситу, фарингіту або вушної інфекції.[42] Вважається, що синусит зустрічається у 8 % випадків застуди. Вушні інфекції відбуваються в 30 % випадків.[14]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Діагностика[ред. | ред. код]

Через те, що ГРВІ мають самолімітуючий перебіг особливої необхідності у проведенні специфічної діагностики немає. Досить часто встановлюють діагноз: «ГРВІ» без розшифрування етіології.

Для більшості ГРВІ, які перебігають за гарячкою, характерними є типові зміни у загальному аналізі крові за умови неускладненого перебігу, а саме — нормоцитоз або лейкопенія, відносний лімфомоноцитоз та нормальні показники ШОЕ. При виникненні бактеріальних ускладнень може з'являтися лейкоцитоз, нейтрофільоз та підвищенні показники ШОЕ.

Методи специфічної діагностики досить кошторисні, отже їх застосовують для розшифрування непевних випадків, епідемічних спалахів. Для етіологічного підтвердження діагнозу застосовують ІФА, ПЛР тощо. Методи експрес-діагностики включають РІФ та ІХГ, але вони мають меншу діагностичну цінність внаслідок меншої чутливості та специфічності, що призводить до виникнення хибно позитивних або хибно негативних результатів дослідження.

Лікування[ред. | ред. код]

Плакат, що заохочує громадян «Проконсультуватися з лікарем» для лікування застуди

На цей час немає ніяких ліків або трав'яних засобів, щодо яких було б доведено, що вони скорочують тривалість інфекції.[43] Лікування передбачає полегшення симптомів.[11] Це може включати забезпечення спокою і відпочинку в достатній кількості, пиття рідини задля підтримання гідратації та полоскання горла теплою підсоленою водою.[16] Однак більшою частиною користь від лікування все ж пов'язують з ефектом плацебо.[44]

Симптоматичне лікування[ред. | ред. код]

Лікування, яке допомагає полегшити симптоми, включає в себе просте зняття болю (анальгетики) і зниження температури (жарознижувальні) такими препаратами як ібупрофен[45] та ацетамінофен/парацетамол.[46] Існуючі дані не підтверджують того, що ліки проти кашлю є більш ефективними, ніж прості знеболюючі препарати (анальгетики).[47] Ліки від кашлю також не рекомендовані до застосування у дітей у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують їхню ефективність, та з ризиком для здоров'я.[48][49] У 2009 році у Канаді було обмежено використання безрецептурних ліків проти кашлю та застуди для дітей до шести років через побоювання щодо можливих ризиків та недоведеної користі таких ліків.[48] Зловживання декстрометорфаном (безрецептурний засіб проти кашлю) призвело до його заборони в ряді країн.[50]

У дорослих симптоми нежиті можуть бути зменшені за допомогою антигістамінних препаратів першого покоління. Однак використання антигістамінних препаратів першого покоління пов'язане з несприятливими побічними ефектами, такими як сонливість.[11] Інші протинабрякові засоби, такі як псевдоефедрин, також ефективні для дорослих.[51] Назальний спрей, до складу якого входить іпратропіум, може зменшити симптоми нежиті, але мало впливає на закладення носа.[52] Антигістамінні препарати другого покоління не вважаються ефективними.[53]

У зв'язку з відсутністю досліджень невідомо, чи полегшує симптоми підвищене споживання рідини, а чи скорочує воно тривалість респіраторних захворювань.[54] Також відсутні дані щодо ефективності використання підігрітого зволоженого повітря.[55] Одне дослідження показало, що мазі для грудного втирання від застуди є ефективними для деякого полегшення кашлю у нічний час, зменшення гіперемії слизової оболонки і порушень сну.[56]

Антибіотики та противірусні препарати[ред. | ред. код]

Антибіотики не мають ніякого ефекту у боротьбі проти вірусних інфекцій і, отже, не мають ніякого ефекту у боротьбі із застудою.[57] Лікарі часто призначають антибіотики, хоча їхні побічні ефекти й спричиняють загальний шкідливий вплив на організм.[57][58] Антибіотики зазвичай призначають тому, що люди очікують від лікарів їхнього призначення, а лікарі хочуть допомогти людям. Призначення антибіотиків відбувається також тому, що лікарю буває важко виключити такі причини інфекції, які можуть лікуватися за допомогою антибіотиків.[59] Не існує ніяких ефективних противірусних препаратів для лікування ГРВІ, хоча деякі попередні дослідження принесли позитивні результати.[11][60]

Також застосовують фізіотерапевтичні процедури. Серед них найпростішими щодо виконання навіть у домашніх умовах є парові та лужні інгаляції, різноманітні прогрівання, в тому числі, рефлектором Мініна[61]

Нетрадиційне лікування[ред. | ред. код]

Хоча існує багато видів нетрадиційного лікування застуди, більшість із них не має достатньої кількості наукових доказів на свою підтримку.[11] Станом на 2010 рік не існує достатніх доказів за чи проти використання меду чи зволоження слизової оболонки носа.[62][63] Добавки із вмістом цинку можуть зменшити тяжкість і тривалість симптомів при прийомі не більше, ніж за 24 години після початку хвороби.[64] Вплив вітаміну С на ГРВІ є широко вивченим, і визнаний неефективним.[65][66] Дані про користь ехінацеї є суперечливими.[67][68] Різні види препаратів ехінацеї мають різний рівень ефективності.[67]

Дослідження[ред. | ред. код]

Кілька противірусних препаратів були протестовані на предмет ефективності для боротьби з застудою. Станом на 2009 рік жоден із них не був визнаний ефективним і ліцензованим для використання.[60] Продовжуються дослідження антивірусного препарату плеконаріл. Він вважається перспективним у боротьбі з пікорнавірусами. Також ведуться дослідження BTA-798.[69] Оральна форма препарату плеконаріл не була достатньо безпечною, і зараз вчені вивчають дію препарату в формі аерозолю.[69]

Дослідники з Мерілендського університету в Коледж-Парку та Університету Вісконсин-Медісон створили карту геномів для всіх відомих штамів вірусу, які викликають застуду.[70]

Профілактика[ред. | ред. код]

Єдиним ефективним шляхом профілактики ГРВІ є фізичне попередження розповсюдження вірусів:[71] головним чином, миття рук і користування масками для обличчя; в лікувальних закладах також носять халати й одноразові рукавички.[71] Ізолювати інфікованих осіб неможливо, тому що хвороба дуже розповсюджена, а симптоми не специфічні. Доведено, що вакцинацію проводити важко, оскільки хворобу викликають надто багато вірусів, і ці віруси швидко змінюються.[71] Створення вакцини, ефективної для широкого кола інфекцій дихальних шляхів, є дуже малоймовірним.[72]

Регулярне миття рук зменшує передачу вірусів, які спричинюють ГРВІ. Це є найефективнішим засобом попередження хвороби у дітей.[73] Невідомо, чи застосування антивірусних або антибактеріальних речовин під час звичайного миття рук підвищує корисність миття рук.[73] Користування масками для обличчя може бути корисним для тих осіб, хто знаходиться поруч із інфікованою людиною. Немає достатньо доказів щодо визначення переваг підтримання більшого фізичного або соціального відокремлення.[73] Додавання цинку може бути ефективним для зменшення частоти респіраторних інфекцій у людини.[64] Плановий додатковий прийом вітаміну С не знижує ризик або тяжкість гострих респіраторних вірусних захворювань. Вітамін С може скоротити тривалість ГРВІ.[65]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Eccles Pg. 3
  2. ↑ Eccles Pg.6
  3. ↑ Cold. Online Etymology Dictionary. Архів оригіналу за 24 жовтня 2007. Процитовано 12 січня 2008.
  4. ↑ Eccles Pg.20
  5. ↑ Tyrrell DA (1987). Interferons and their clinical value. Rev. Infect. Dis. 9 (2): 243—9. doi:10.1093/clinids/9.2.243. PMID 2438740.
  6. ↑ Al-Nakib, W; Higgins, PG; Barrow, I; Batstone, G; Tyrrell, DA (December 1987). Prophylaxis and treatment of rhinovirus colds with zinc gluconate lozenges. J Antimicrob Chemother. 20 (6): 893—901. doi:10.1093/jac/20.6.893. PMID 3440773.
  7. ↑ а б Eccles Pg. 1
  8. ↑ а б в г al.], edited by Arie J. Zuckerman ... [et (2007). Principles and practice of clinical virology (вид. 6th ed.). Hoboken, N.J.: Wiley. с. 496. ISBN 9780470517994. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 6 жовтня 2012.
  9. ↑ а б в г Arroll, B (2011 Mar 16). Common cold. Clinical evidence. 2011 (03). PMID 21406124.
  10. ↑ а б в г д е ж и Eccles R (November 2005). Understanding the symptoms of the common cold and influenza (PDF). Lancet Infect Dis. 5 (11): 718—25. doi:10.1016/S1473-3099(05)70270-X. PMID 16253889. Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2012. Процитовано 6 жовтня 2012.
  11. ↑ а б в г д Simasek M, Blandino DA (2007). Treatment of the common cold. American Family Physician. 75 (4): 515—20. PMID 17323712. Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 6 жовтня 2012.
  12. ↑ а б в Eccles Pg. 78
  13. ↑ The Cost of the Common Cold and Influenza. Imperial War Museum: Posters of Conflict. vads. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 6 жовтня 2012.
  14. ↑ а б Eccles Pg.90
  15. ↑ а б в Fendrick AM, Monto AS, Nightengale B, Sarnes M (2003). The economic burden of non-influenza-related viral respiratory tract infection in the United States. Arch. Intern. Med. 163 (4): 487—94. doi:10.1001/archinte.163.4.487. PMID 12588210. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 6 жовтня 2012.
  16. ↑ а б в Common Cold. National Institute of Allergy and Infectious Diseases. 27 листопада 2006. Архів оригіналу за 23 червня 2007. Процитовано 11 червня 2007.
  17. ↑ Kirkpatrick GL (December 1996). The common cold. Prim. Care. 23 (4): 657—75. doi:10.1016/S0095-4543(05)70355-9. PMID 8890137.
  18. ↑ Palmenberg, A. C.; Spiro, D; Kuzmickas, R; Wang, S; Djikeng, A; Rathe, JA; Fraser-Liggett, CM; Liggett, SB (2009). Sequencing and Analyses of All Known Human Rhinovirus Genomes Reveals Structure and Evolution. Science. 324 (5923): 55—9. doi:10.1126/science.1165557. PMID 19213880.
  19. ↑ Eccles Pg.77
  20. ↑ Eccles Pg.107
  21. ↑ а б в editors, Ronald Eccles, Olaf Weber, (2009). Common cold (вид. Online-Ausg.). Basel: Birkhäuser. с. 197. ISBN 9783764398941. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 6 жовтня 2012.
  22. ↑ а б Eccles Pg.211
  23. ↑ Gwaltney JM Jr, Halstead SB. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано |contribution= (довідка) Invited letter in Questions and answers. Journal of the American Medical Association. 278 (3): 256—257. 16 липня 1997. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 16 вересня 2011.
  24. ↑ Zuger, Abigail (4 березня 2003). 'You'll Catch Your Death!' An Old Wives' Tale? Well... The New York Times. Архів оригіналу за 3 червня 2008. Процитовано 6 жовтня 2012.
  25. ↑ Mourtzoukou, EG; Falagas, ME (2007 Sep). Exposure to cold and respiratory tract infections. The international journal of tuberculosis and lung disease : the official journal of the International Union against Tuberculosis and Lung Disease. 11 (9): 938—43. PMID 17705968.
  26. ↑ Eccles Pg.79
  27. ↑ а б Eccles Pg.80
  28. ↑ Eccles Pg. 157
  29. ↑ Eccles Pg.166
  30. ↑ Cohen S, Doyle WJ, Alper CM, Janicki-Deverts D, Turner RB (January 2009). Sleep Habits and Susceptibility to the Common Cold. Arch. Intern. Med. 169 (1): 62—7. doi:10.1001/archinternmed.2008.505. PMC 2629403. PMID 19139325.
  31. ↑ Eccles Pg.160–165
  32. ↑ а б в Eccles Pg. 112
  33. ↑ а б Eccles Pg.116
  34. ↑ а б Eccles Pg.122
  35. ↑ а б Eccles Pg. 24
  36. ↑ Eccles Pg. 26
  37. ↑ Eccles Pg. 129
  38. ↑ Eccles Pg. 50
  39. ↑ Eccles Pg. 30
  40. ↑ Heikkinen T, Järvinen A (January 2003). The common cold. Lancet. 361 (9351): 51—9. doi:10.1016/S0140-6736(03)12162-9. PMID 12517470.
  41. ↑ Goldsobel AB, Chipps BE (March 2010). Cough in the pediatric population. J. Pediatr. 156 (3): 352—358.e1. doi:10.1016/j.jpeds.2009.12.004. PMID 20176183.
  42. ↑ Eccles Pg.76
  43. ↑ Common Cold: Treatments and Drugs. Mayo Clinic. Архів оригіналу за 12 лютого 2010. Процитовано 9 січня 2010.
  44. ↑ Eccles Pg.261
  45. ↑ Kim SY, Chang YJ, Cho HM, Hwang YW, Moon YS (2009). Kim, Soo Young (ред.). Non-steroidal anti-inflammatory drugs for the common cold. Cochrane Database Syst Rev (3): CD006362. doi:10.1002/14651858.CD006362.pub2. PMID 19588387.
  46. ↑ Eccles R (2006). Efficacy and safety of over-the-counter analgesics in the treatment of common cold and flu. Journal of Clinical Pharmacy and Therapeutics. 31 (4): 309—319. doi:10.1111/j.1365-2710.2006.00754.x. PMID 16882099.
  47. ↑ Smith SM, Schroeder K, Fahey T (2008). Smith, Susan M (ред.). Over-the-counter medications for acute cough in children and adults in ambulatory settings. Cochrane Database Syst Rev (1): CD001831. doi:10.1002/14651858.CD001831.pub3. PMID 18253996.
  48. ↑ а б Shefrin AE, Goldman RD (November 2009). Use of over-the-counter cough and cold medications in children. Can Fam Physician. 55 (11): 1081—3. PMC 2776795. PMID 19910592. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 6 жовтня 2012.
  49. ↑ Vassilev, ZP; Kabadi, S, Villa, R (2010 Mar). Safety and efficacy of over-the-counter cough and cold medicines for use in children. Expert opinion on drug safety. 9 (2): 233—42. doi:10.1517/14740330903496410. PMID 20001764.
  50. ↑ Eccles Pg. 246
  51. ↑ Taverner D, Latte J (2007). Latte, G. Jenny (ред.). Nasal decongestants for the common cold. Cochrane Database Syst Rev (1): CD001953. doi:10.1002/14651858.CD001953.pub3. PMID 17253470.
  52. ↑ Albalawi, ZH; Othman, SS, Alfaleh, K (2011 Jul 6). Intranasal ipratropium bromide for the common cold. Cochrane database of systematic reviews (Online) (7): CD008231. doi:10.1002/14651858.CD008231.pub2. PMID 21735425.
  53. ↑ Pratter, MR (2006 Jan). Cough and the common cold: ACCP evidence-based clinical practice guidelines. Chest. 129 (1 Suppl): 72S—74S. doi:10.1378/chest.129.1_suppl.72S. PMID 16428695.
  54. ↑ Guppy, MP; Mickan, SM, Del Mar, CB, Thorning, S, Rack, A (2011 Feb 16). Advising patients to increase fluid intake for treating acute respiratory infections. Cochrane database of systematic reviews (Online) (2): CD004419. doi:10.1002/14651858.CD004419.pub3. PMID 21328268.
  55. ↑ Singh, M; Singh, M (2011 May 11). Heated, humidified air for the common cold. Cochrane database of systematic reviews (Online) (5): CD001728. doi:10.1002/14651858.CD001728.pub4. PMID 21563130.
  56. ↑ Paul IM, Beiler JS, King TS, Clapp ER, Vallati J, Berlin CM (December 2010). Vapor rub, petrolatum, and no treatment for children with nocturnal cough and cold symptoms (PDF). Pediatrics. 126 (6): 1092—9. doi:10.1542/peds.2010-1601. PMID 21059712. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 6 жовтня 2012.
  57. ↑ а б Arroll B, Kenealy T (2005). Arroll, Bruce (ред.). Antibiotics for the common cold and acute purulent rhinitis. Cochrane Database Syst Rev (3): CD000247. doi:10.1002/14651858.CD000247.pub2. PMID 16034850.
  58. ↑ Eccles Pg.238
  59. ↑ Eccles Pg.234
  60. ↑ а б Eccles Pg.218
  61. ↑ Карандашов В. И., Петухов Е. Б., Зродников В. С. Биологические и клинические эффекты фиолетового и синего света // Бюл. экспер. биологии и медицины.-1997.-№ 4.- С.452-454.
  62. ↑ Oduwole, O; Meremikwu, MM, Oyo-Ita, A, Udoh, EE (2010 Jan 20). Honey for acute cough in children. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD007094. doi:10.1002/14651858.CD007094.pub2. PMID 20091616.
  63. ↑ Kassel, JC; King, D, Spurling, GK (2010 Mar 17). Saline nasal irrigation for acute upper respiratory tract infections. Cochrane database of systematic reviews (Online) (3): CD006821. doi:10.1002/14651858.CD006821.pub2. PMID 20238351.
  64. ↑ а б Singh, M; Das, RR (2011 Feb 16). Zinc for the common cold. Cochrane database of systematic reviews (Online) (2): CD001364. doi:10.1002/14651858.CD001364.pub3. PMID 21328251.
  65. ↑ а б Hemilä, Harri; Chalker, Elizabeth; Douglas, Bob; Hemilä, Harri (2007). Hemilä, Harri (ред.). Vitamin C for preventing and treating the common cold. Cochrane database of systematic reviews (3): CD000980. doi:10.1002/14651858.CD000980.pub3. PMID 17636648.
  66. ↑ Heiner, Kathryn A; Hart, Ann Marie; Martin, Linda Gore; Rubio-Wallace, Sherrie (2009). Examining the evidence for the use of vitamin C in the prophylaxis and treatment of the common cold. Journal of the American Academy of Nurse Practitioners. 21 (5): 295—300. doi:10.1111/j.1745-7599.2009.00409.x. PMID 19432914.
  67. ↑ а б Linde K, Barrett B, Wölkart K, Bauer R, Melchart D (2006). Linde, Klaus (ред.). Echinacea for preventing and treating the common cold. Cochrane Database Syst Rev (1): CD000530. doi:10.1002/14651858.CD000530.pub2. PMID 16437427.
  68. ↑ Sachin A Shah, Stephen Sander, C Michael White, Mike Rinaldi, Craig I Coleman (2007). Evaluation of echinacea for the prevention and treatment of the common cold: a meta-analysis. The Lancet Infectious Diseases. 7 (7): 473—480. doi:10.1016/S1473-3099(07)70160-3. PMID 17597571.
  69. ↑ а б Eccles Pg.226
  70. ↑ Genetic map of cold virus a step toward cure, scientists say. Val Willingham. CNN. March 2009. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 28 April 2009.
  71. ↑ а б в Eccles Pg.209
  72. ↑ Lawrence DM (May 2009). Gene studies shed light on rhinovirus diversity. Lancet Infect Dis. 9 (5): 278. doi:10.1016/S1473-3099(09)70123-9. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 6 жовтня 2012.
  73. ↑ а б в Jefferson, T; Del Mar, CB, Dooley, L, Ferroni, E, Al-Ansary, LA, Bawazeer, GA, van Driel, ML, Nair, S, Jones, MA, Thorning, S, Conly, JM (2011 Jul 6). Physical interventions to interrupt or reduce the spread of respiratory viruses. Cochrane database of systematic reviews (Online) (7): CD006207. doi:10.1002/14651858.CD006207.pub4. PMID 21735402.
References

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гостра_респіраторна_вірусна_інфекція&oldid=36136030