Графіка — Вікіпедія

Гра́фіка (нім. Graphik, від грец. γραφικός — «написаний») — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого та чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму[1].

Графічний — виконаний у стилі графіки.

Графіка поділяється на такі різновиди:

  • станкова — твори, що мають самостійний характер
  • прикладна: книжкова та газетно-журнальна
  • плакатна
  • промислова
  • архітектурна

Історія графіки[ред. | ред. код]

Послідовник Джузеппе Арчімбольдо. "Вигаданий портрет Мікеланджело Буонарроті ", кінець 16 ст.
Корнеліс Антоніс (бл. 1505—1553). Алегорія чоловічої і жіночої мудрості , 1530 р.

Графіка — різновид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає «пишу, дряпаю, малюю». Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого — лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.

З-поміж якого, малюнок — це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина.

З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини.

У Стародавній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис). З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Ускладнення графіки йшло разом з винаходом нових фарб — акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча у використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці.

З часом ускладнилися засоби друкованої графіки — офорт, літографія, ліногравюра тощо. Інший різновид графіки — гравюра або естамп (станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, що виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра), гравюра на металі, пунктирна манера, м'який лак, суха голка, офорт, літографія. При цьому висока художня вартість віртуозно виконаних малюнків не втратилася. Це довели дорогоцінні малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі, Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта, архітектора Баженова, Едуара Мане, Родена, Павла Коріна, Дмитра Жилінського, київського графіка Сергія Конончука).

Приклади давньогрецької графіки[ред. | ред. код]

Малюнки майстрів Відродження[ред. | ред. код]

Зразки офортів Франсіско Гої[ред. | ред. код]

Графіка майстрів Франції 19 ст[ред. | ред. код]

Українська графіка (20 ст.)[ред. | ред. код]

Макс Клінгер. Графічний цикл «Кохання» (друк 1903 р.)[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Антоніо Феліціано де Кастільйо, ілюстрація роботи португальського графіка з античною темою до пісні, 1913 р.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття. — Київ: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7

Джерела[ред. | ред. код]

  • Костенко Олександр Євгенійович. Життєдіяльність Сергія Пилиповича Конончука (1912—1941) — українського графіка першої половини XX століття. Робота в Київску МАН «Дослідник». — К., 2011.
  • Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття. — Київ: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — 1736 с.: іл.
  • Метаграфіка. Досвід пізнання: виставка [робіт з фондів графіки Львів. нац. галереї мистецтв] / A. Aksinin ; Львів. нац. галерея мистецтв ім. Б. Возницького. — Львів: [б. в.], 2014. — 34 с. : іл.
  • Проектна графіка: навч. посіб. / Т. М. Клименюк, Н. А. Консулова, М. В. Бевз, Х. І. Ковальчук ; за ред. Т. М. Клименюк ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — 2-ге вид., доповн. і переробл. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011. — 220 с. : іл. — Бібліогр.: с. 216—218 (38 назв).

Література[ред. | ред. код]

  • Мистецтво живопису і графіки на Україні в першій половині і середині ХІХ століття: [монографія] / А. А. Жаборюк. — Київ; Одеса: Вища школа, 1983. — 206 с.
  • Українська графіка ХХ століття: [навчальний посібник] / Ольга Лагутенко. — [Київ]: [Грані-Т], [2011]. — 184 с. : іл.
  • Українська графіка першої третини ХХ століття: [монографія] / О. Лагутенко. — К. : Грані-Т, 2006. — 240 с. — ISBN 966-2923-14-4.

Посилання[ред. | ред. код]