Гребенюк Микита Андрійович — Вікіпедія

Микита Андрійович Гребенюк
Народився	21 вересня 1918; с. Мар'янівка, нині Баштанський район, Миколаївська область, Україна
Помер	17 лютого 1995 (76 років); Миколаїв
Поховання	Миколаївське центральне міське кладовище
Громадянство	СРСР Україна
Національність	українець
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	Старшина II статті
	Почесний громадянин міста Миколаєва
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гребенюк.

Мики́та Андрі́йович Гребеню́к (21 вересня 1918, село Мар'янівка, нині Баштанський район — 17 лютого 1995 року, Миколаїв) — Герой Радянського Союзу, заступник командира відділення 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської Військово-морської бази Чорноморського флоту, Старшина II статті.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микита Андрійович народився у 1918 році в селі Мар'янівка, нині Баштанського району, Миколаївської області в сім'ї українського селянина. Після здобуття середньої освіти працював у місті Харків на заводі імені Комінтерну слюсарем-лекальником.

У 1939 році був покликаний в ряди Червоної Армії, проходив службу у Військово-морському флоті. Після закінчення електромеханічної школи навчального загону Балтійського флоту служив трюмним машиністом у бригаді підводних човнів Північного флоту.

У Другій світовій війні брав участь з 1941 року. Брав участь у битві за Москву і Сталінградській битві. У 1942 році під час вуличних боїв у Сталінграді отримав важке поранення. У 1943 році, після тривалого лікування в шпиталі, був спрямований в 384-й окремий батальйон морської піхоти Чорноморського флоту, і восени того ж року брав участь в десантних операціях по звільненню Таганрогу, Маріуполя і Бердянська.

У другій половині березня 1944 року увійшов до складу десантної групи під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського. Завданням десанту було полегшення фронтального удару радянських військ в ході відвоювання міста Миколаєва, що був частиною Одеської операції. Після висадки в морському порту Миколаєва загін впродовж двох діб відбив 18 атак супротивника, знищивши близько 700 гітлерівців.

У цих боях героїчний загинули майже всі десантники, а Микита Гребенюк був важко поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому відвага і героїзм старшині 2-ї статті Микиті Андрійовичу Гребенюку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5897).

У 1946 році Микита Андрійович демобілізувався, а в 1960 році закінчив Вищу партшколу при ЦК КПРС. Працював в Лінці (Австрія) диспетчером Радянсько-дунайського пароплавства, пізніше повернувся в Миколаїв, де помер 17 лютого 1995 року.

Похований в Миколаєві, на почесному секторі міського цвинтаря. На його могилі встановлено пам'ятник з його портретом і зображенням моменту висадки десанту Ольшанського, а на будинку по вулиці Космонавтів, 74, де жив Гребенюк М.А., встановлена меморіальна дошка з його барельєфом.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Миколаєві на честь Героїв відкрито Народний музей бойової слави моряків-десантників, споруджено пам'ятник.
На будинку, де жив Микита Гребенюк, установлено пам'ятну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Подвиг, овеянный славой // Вечерний Николаев, № 36 (3203) 28.03.2012 р. (рос.)

Портал «Біографії» Портал «СРСР»