Григорович Євгенія Зинонівна — Вікіпедія

Євгенія Григорович
Ім'я при народженні Ївга Зинонівна Григорович
Дата народження 17 (30) квітня 1905
Місце народження Дубно, Дубенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Дата смерті 15 липня 1978(1978-07-15) (73 роки)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Професія кінорежисерка
Член у НСКУ

Євге́нія (Ївга) Зино́нівна (Зенонівна, Зиновіївна) Григоро́вич[1] (17 (30) квітня 1905(19050430), Дубно — 15 липня 1978, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянська українська кінорежисерка та сценаристка. Заслужена діячка мистецтв УРСР (1954)[2]. Нагороджена медаллю, значком «Отличник кинематографии СССР».

Життєпис[ред. | ред. код]

Могила Євгенії Григорович та її родини, Байкове кладовище

Народилась 30 квітня 1905 року у місті Дубно на Рівненщині.

Спочатку здобула педагогічну освіту і від 1923 року працювала педагогом. 1928 року закінчила Одеський кінотехнікум.

Від 1930 року працювала режисером на Одеській кіностудії. Від 1943 року — режисер Київської кіностудії науково-популярних фільмів, де поставила переважну більшість картин.

Була членом Спілки кінематографістів України. Померла на 74-му році життя 15 липня 1978 року. Похована на Байковому кладовищі разом з родиноюким приходилась?, зокрема, оператором Олександром Лаврикомким приходилась?.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Спочатку, працюючи в Одесі, ставила інструктивні, культурно-просвітницькі, агітаційні фільми. Серед них:

  • «Культура кенафа» (1931),
  • «Ленінське містечко» (1931),
  • «Юні моряки» (1939).

Постановник дитячого художнього фільму «Будьониші» (1935).

Від 1943 року знімала науково-популярні фільми (як правило, писала сценарії для своїх картин). Це були видові кінонариси, фільми-портрети тощо.

Серед фільмів:

  • «Культура кенафа»,
  • «Ленінське містечко» (1931),
  • «Діти-городники»,
  • «Вітаю з переходом» (1932),
  • «Будьониші» (1935),
  • «Українка» (1936),
  • «Юні моряки» (1939) тощо.

З 1943 р. була режисером Київської студії науково-популярних фільмів, де створила кінокартини:

  • «Обережно з вогнем»,
  • «Вогонь знищує все»,
  • «Бережіть хліб» (1945),
  • «Виробництво дієтичних молочних продуктів» (1946),
  • «Паша Ангеліна» (1947),
  • «Чи вмієте ви ними користуватись?» (1948),
  • «Вони перемагають вогонь»,
  • «Не забувайте про це» (1949),
  • «По Північній Буковині»,
  • «Оберігайте тваринницькі приміщення від пожеж» (1950),
  • «Юні натуралісти»,
  • «Кримська троянда» (1951),
  • «Шовківництво в СРСР» (1952),
  • «Цього могло не трапитись» (1953),
  • «Прогресивна технологія в тяжкому машинобудуванні»,
  • «Все про те ж» (1954),
  • «Із тих, хто відстає – у передові» (1955),
  • «Курортне лікування серцево-судинних захворювань» (1956),
  • «Бережіть зір» (1957),
  • «Сімферополь—Алушта—Севастополь» (1957),
  • «Правда про мощі» (1958),
  • «Капрон замість сталі» (1959),
  • «В далекі води Атлантики» (1959),
  • «Євгенія Долинюк» (1960),
  • «Ланка високих врожаїв» (1961),
  • «Замість крові» (1961),
  • «По річці Десні» (1961),
  • «Відкриття підказує природа» (1962),
  • «Експеримент перевіряє життя» (1963),
  • «Олександр Довженко» (1964),
  • «В світлі невидимих променів» (1965),
  • «Микола Самокиш» (1966),
  • «Пам'ятники Давньої Русі» (1969),
  • «Ліс — наше багатство» (1975) та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жінці про жінку. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
  2. Кінолекторій КУЛЬТУРФІЛЬМ. [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.] Довженко-Центр

Джерела[ред. | ред. код]