Григорій Дорошенко — Вікіпедія
Григорій Дорошенко | |
---|---|
Народився | невідомо Чигирин |
Помер | 1684 Сосниця |
Поховання | Єлецький монастир |
Національність | українець |
Діяльність | політик, військовий очільник |
Посада | Гетьман Війська Запорозького |
Військове звання | наказний гетьман |
Термін | 1668 |
Конфесія | православ'я |
Рід | Дорошенки |
Батько | Дорофій Дорошенко |
| |
Григорій Дорошенко (?, Чигирин — 1684) — український військовий та політичний діяч часів Руїни, наказний гетьман 1668 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Проходив з відомої козацької родини. Народився у Чигирині (нині Черкаська область, Україна). Син Дорофія Дорошенка, наказного гетьмана 1633 року.
Брав участь у політичних та військових подіях 1650-х років. У вересні 1660 року в складі українського посольства виїхав до Москви, де внаслідок переходу гетьмана Юрія Хмельницького на бік Речі Посполитої Григорія Дорошенка було заарештовано.
З ув'язнення вернувся в Україну восени 1667 року. Став вірним соратником і порадником Петра Дорошенка. На початку 1668 року вів перемовини з московським урядом, у травні — липні як наказний гетьман Правобережної України воював з підрозділами Речі Посполитої на Поділлі, восени — з московськими на Лівобережній Україні. Того ж року призначається брацлавським полковником. На цій посаді зіграв важливу роль у розгромі претендентів на булаву Петра Суховієнка та Михайла Ханенка у 1669 році, зокрема, в здобутті перемоги 29 жовтня під містечком Стеблів.
Протягом серпня — жовтня 1671 року Григорій Дорошенко очолював опір козацьких сотень й населення Брацлавщини наступові війська Речі Посполитої. 8 липня 1672 року заманив полки Речі Посполитої на Батозьке поле, де гетьман Петро Дорошенко завдав їм нищівної поразки. Разом із гетьманом брав участь у поході до міста Кам'янця (нині Кам'янець-Подільський) та Львова. В бою 2 березня 1674 року під містечком Лисянка з військовими підрозділами гетьмана Івана Самойловича та москалів зазнав поразки й потрапив у полон. Його заслали у Сибір, а у березні 1677 року за клопотанням Петра Дорошенка звільнили.
Після цього Григорій Дорошенко оселився у містечку Сосниця. Внаслідок конфлікту з гетьманом Іваном Самойловичем 1684 року Дорошенка було заарештовано. За невідомих обставин цього року він помер. Похований у Чернігівському Єлецькому Свято-Успенському монастирі.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
2013 року при підтримці Музею гетьманства був створений «Гетьманський фонд Петра Дорошенка». Фонд здійснює дослідження діяльності гетьманів України Михайла та Петра Дорошенків, поширення інформації про них, дослідження родоводу Дорошенків.
Джерела[ред. | ред. код]
- Андрєєв В., Руденко А. Рід Дорошенків у громадсько-політичному та культурному житті України (XVII—XX ст.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 1 (січень—лютий. — С. 39—56. — ISSN 0130-5247.
- Степанков В. С. Дорошенко Григорій Дорофійович [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 455. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Посилання[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|