French
DeutschГрузинський Дмитро Юлонович — Вікіпедія
| Грузинський Дмитро Юлонович | |
|---|---|
| Нині на посаді | |
| Народився | 11 квітня 1803 Картлі-Кахетинське царство |
| Помер | 14 січня 1845 (41 рік) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Похований | Олександро-Невська лавра |
| Країна | Російська імперія |
| Батько | Prince Iulon of Georgiad |
Ясновельможний князь Дмитро Юлонович Грузинський (нар. 11 квітня 1803 — пом. 14 січня 1845, Санкт-Петербург) — грузинський князь з царської династії Багратіонів.
Біографія[ред. | ред. код]
Третій (молодший) син царевича Юлона Іраклієвича (1760—1816) та Соломії Ревазівни, уродженої княжни Амілахварі (1766—1827), онук царя Грузії Іраклія II[1].
Дмитро народився 1803 року в грузинській царській родині вже після анексії Картлі-Кахетинського царства Російською імперією. Його батько Юлон Іраклійович був сином передостаннього царя Грузії Іраклія II та претендентом на царський престол в 1800-1804 роках. У 1805 році царевич Юлон разом з родиною, за винятком старшого сина Леона, був депортований царським урядом з Тбілісі вглиб Російської імперії. Спочатку їх поселили в Тулі, потім Юлон з сім'єю отримав дозвіл оселитися в Санкт-Петербурзі[2].
Політична діяльність[ред. | ред. код]
У 1820 році двоюрідні брати, князі Дмитро Юлонович і Окропір Георгійович, стали основними лідерами грузинських роялістів у Санкт-Петербурзі та Москві. Вони провели зустрічі з грузинськими студентами і офіцерами в російських містах, намагаючись переконати їх, що Грузія повинна бути відновлена як незалежне царство під владою династії Багратіонів. У 1826 році Димитро допоміг заснувати таємне товариство, яке задумало ідею антиросійського повстання Грузії[3][4]. Найбільш активним центром змовників був Тбілісі, столиця Грузії, де грала велику роль княжна Тамара Юлонівна Батонішвілі, старша сестра Дмитра і фрейліна імператриці. Змовники планували розпочати заколот в Тбілісі в грудні 1832 року. Але змову було розкрито через зраду князя Іасе Палавандішвілі. Учасники змови були відправлені на заслання у віддалені губернії Російської імперії на різні терміни.
Дмитро Юлонович Грузинський був позбавлений княжого титулу і відправлений на заслання до Смоленська[2]. Потім він перейшов на російську державну службу і отримав незначний чин колезького реєстратора. 6 травня 1833 року Дмитро Юлонович отримав від російського уряду титул князя Грузинського.
У 1845 році 41-річний князь Дмитро Юлонович Грузинський помер у Санкт-Петербурзі і був похований в Олександро-Невській лаврі[1]. Він не був одружений і не залишив після себе спадкоємців.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Montgomery, Hugh, ред. (1980). Burke's Royal Families of the World, Volume 2. London: Burke's Peerage. с. 66. ISBN 0850110297.
- ↑ а б Bendiashvili, A. (1978). დიმიტრი ბატონიშვილი [Dimitri Batonishvili] [Georgian Soviet Encyclopedia]. ქართული საბჭოთა ენცილოპედია. Т. 3. Tbilisi. с. 553.
- ↑ Lang, David Marshall (1962). A Modern History of Georgia. London: Weidenfeld and Nicolson. p. 68.
- ↑ Rayfield, Donald (2012). Edge of Empires: A History of Georgia. London: Reaktion Books. с. 281. ISBN 1780230303.
Джерела[ред. | ред. код]
- Montgomery, Hugh, ed. (1980). Burke's Royal Families of the World. Vol. 2. — L.: Burke's Перів. — P. 66. — ISBN 0850110297.
- Bendiashvili A. (1978). «დიმიტრი ბატონიშვილი (Dimitri Batonishvili)». Georgian Soviet Encyclopedia. ქართული საბჭოთა ენცილოპედია 3. — Tbilisi. — P. 553.
|
