Гузін Петро Адамович — Вікіпедія

Гузін Петро Адамович
Народився 1901
Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер
Ханжонкове, Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Країна  СРСР
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Петро Адамович Гузін (1900, Ханжонкове — Ханжонкове) — передовик радянського сільського господарства, голова колгоспу «Гігант» Тульського району Адигейської автономної області (нині — Республіки Адигея). Герой Соціалістичної Праці (06.05.1948).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1900 році в місті Ханжонкове Донецької області. Вісімнадцятирічним вступив до Червоної армії, брав участь у розгромі білокозаків на Донбасі, басмачів у Середній Азії.

Напередодні колективізації партія посилає Донецького робітника, на Кубань. Перебуваючи на керівній партійній та господарській роботі, двадцятип'ятитисячник Гузін бере активну участь у боротьбі з так званним "куркульством", в організації та зміцненні колгоспів у Майкопському та Тульському районах.

До війни П.А. Гузін був директором Майкопського овочемолочного радгоспу, заступником директора Майкопської дослідної станції Всесоюзного інституту рослинництва, а в 1940 році обраний головою абадзехського колгоспу «Гігант».

З початком війни, будучи головою колгоспу, працював над забезпеченням фронту продуктами харчування.

9 серпня 1942 року фашисти окупували Майкоп і Тульський район. П.А. Гузін йде в партизанський загін «За Батьківщину № 1»[1].

За заслуги в організації партизанського руху і в боротьбі з фашистськими загарбниками П.А. Гузін нагороджений медаллю "Партизану Вітчизняної війни" I ступеня.

Після звільнення району від фашистів Петро Адамович знову очолює колгосп "Гігант" і докладає всі свої сили, енергію, щоб відновити і підняти зруйноване господарство. По врожайності полів і продуктивності ферм Абадзехський колгосп «Гігант» був завжди попереду в Тульському районі.

Рекордний урожай зібрали трудівники колгоспу в післявоєнному 1947 році. 58-гектарна ділянка дала по 31,81 центнера озимої пшениці з гектара. Високий урожай отриманий і на інших ділянках.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 травня 1948 року голові колгоспу П. А. Гузіну і ланковій А.І. Зуєвій (Улітіній) присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп І Молот».

Працював директором лісозаготівельної дільниці Ростовський паливного відділу міськвиконкому (ГОРТОПа), головою Абадзехської сільської ради. Неодноразово обирався членом Тульського (пізніше Майкопського) райкому партії і депутатом районної ради народних депутатів.

У 1953 році переїхав до міста Донецьк, працював заступником начальника будуправління № 7 тресту «Донецькжитлобуд».

У 1967 році нагороджений орденом Червоного Прапора на честь 50-річчя Великої Жовтневої Революції (28.10.1967).

Персональний пенсіонер союзного значення, жив і помер у місті Ханжонкове Донецької області.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка з іменами Героїв Соціалістичної Праці Кубані та Адигеї. Краснодар 2017
  • На могилі встановлено надгробний пам'ятник.
  • Ім'я Героя золотими літерами вписано на меморіальній дошці в Краснодарі.

Література[ред. | ред. код]

  • Н. Г. Апарин, А. В. Киселёв. Золотые Звёзды Адыгеи. — 2-е изд. доп. дораб. — Майкоп : Адыгейское отделение Краснодарского книжного издательства, 1980. — 220 с. — 5000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]

Гузін Петро Адамович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В боях под Майкопом. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2021.