Гуляйполе — Вікіпедія

Гуляйполе
Герб Гуляйполя
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Пологівський район Пологівський район
Громада Гуляйпільська міська громада
Код КАТОТТГ: UA23100070010036682
Засноване 1785 (239 років)
Статус міста з 1938 року
Населення 13 446 осіб (01.01.2019)[1]
Площа 23,1 км²
Густота населення 582,1 осіб/км²
Поштові індекси 70200—70205
Телефонний код +380-6145
Координати 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167Координати: 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167
Висота над рівнем моря 109 м
Водойма р. Гайчур
Назва мешканців гуляйпо́лець, гуляйпо́лька, гуляйпі́льці
Відстань
Найближча залізнична станція Гуляйполе
До станції 9 км
До районного центру
 - автошляхами 26 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 137 км
 - автошляхами 97,9 км
До Києва
 - автошляхами 613 км
Міська влада
Адреса 70200, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15/2
Вебсторінка http://gpmrada.gov.ua

https://www.facebook.com/gpotg/

Міський голова Ярмак Сергій Олександрович

Гуляйполе у Вікісховищі

Карта
Гуляйполе. Карта розташування: Україна
Гуляйполе
Гуляйполе
Гуляйполе. Карта розташування: Запорізька область
Гуляйполе
Гуляйполе
Мапа

Гуляйпо́ле — місто в Україні, адміністративний центр Гуляйпільської міської громади в Пологівському районі Запорізької області. До 17 липня 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Гуляйпільського району.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Гуляйполе розташоване за 98 км від обласного центру (автошляхами Н08Т 0814) та 26 км від районного центру, в долині річки Гайчул (назва водойми етимологізується з тюркських мов — гай «вільний» + чул «степ»[2]), вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Марфопіль, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Зелене. Найближча залізнична станція — Гуляйполе (за 9 км). На півночі Пологівський район межує з Синельниківським районом Дніпропетровської області, на сході — з Донецькою.

Історія[ред. | ред. код]

Село Гуляйполе засновано у 1770-х роках на колишніх землях Кальміуської паланки Вольностей війська Запорозького низового в контексті політики Російської імперії по залюдненню та освоєнню завойованих запорозьких вольностей.

У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати й облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляйполе. Твердження окремих краєзнавців про те, що назву населеному пункту дали переселенці з міста Гуляйпіль (частина сучасного Новомиргорода — районного центру Кіровоградської області), не витримує жодної критики та ґрунтується виключно на здогадках. Наразі ж, достеменно відомо та підтверджено архівними даними, що перші поселенці прибули до новоутвореного населеного пункту з території Стародубщини, а пізніше Київщини, Чернігівщини, Полтавщини та Слобідської України. Назва населеного пункту відбивала характер місцевості де він був заснований. Поселення традиційно ділилось на сотні — адміністративно-територіальні одиниці. Так заселялися Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Харсунська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.

У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву «Воздвиження Честного і Животворящого Христа Господнього», а Гуляйполе стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Жителі краю активно займалися землеробством і тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році в Гуляйполі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торговельних підприємств із загальним обігом 1 млн рублів. Поряд з ними існувала велика кількість торговельних лавок. Торгівля сприяла припливові населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 осіб, то у 1859 році — вже 2521 особа.

У пореформний період у Гуляйполі промислові підприємства виникали одне за одним. У 1882 році почав працювати завод сільськогосподарських машин підприємця Крігера. Через 10 років ще один такий завод і паровий млин відкрив капіталіст Кернер. Обидва заводи випускали жниварки, кінні молотарки, січкарні тощо. Великий паровий млин мав і поміщик Шредер. У наступні роки стали до ладу обозний та винокурний заводи, кілька олійниць, торговельні склади. В селі працювали 18 крамниць, торгівлею займалось близько трьох десятків купців. У 1898 році поблизу проклали залізницю Чаплине — Бердянськ, що сприятливо позначилось на економічному розвитку села.

Із середини XIX — початок XX століття село Гуляйполе перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживало 16 тис. 150 осіб.

Гуляйпільський краєзнавчий музей.

У Гуляйполі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та одна пивоварня. Три парові млини були у Гуляйполі та ще десятки по навколишнім селам та економіях, що входили до гуляйпільської волості.. Окрім них навколо була велика кількість селянських «вітряків». Крім цього у Гуляйполі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.

Поряд із промисловими підприємствами, у селі існувало півтора десятка невеликих, напівкустарних виробництв — екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.

З 1884 року й аж до Першої світової війни через кожні три роки в Гуляйполі відбувалися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.

Після Першої світової та радянсько-української воєн у Гуляйполі відбувалися нові соціально-економічні перетворення, спричинені зміною державної влади та політичного режиму.

Широку відомість Гуляйполе набуло під час радянсько-української війни. Саме тут у 1919—1921 роках містився осередок махновського руху. Тут же народився і виріс Нестор Махно. У 1919—1921 роках було столицею Вільної території.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 108 жителів міста[3].

Статус міста — з 1938 року.

5 жовтня 1941 року внаслідок німецького наступу радянські війська покинули місто. Восени 1943 року радянські війська повернулись у Гуляйполе.

У Незалежній Україні[ред. | ред. код]

12 жовтня 2016 року утворена Гуляйпільська міська громада шляхом об'єднання Гуляйпільської міської ради та Гуляйпільської, Дорожнянської, Мирненської, Рівнопільської, Святопетрівської, Червоненської сільських рад Гуляйпільського району[4].

17 липня 2020 року, у результаті адміністративно-територіальної реформи й ліквідації Гуляйпільського району, місто увійшло до складу Пологівського району[5].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Будинок після російського обстрілу 30 червня 2022 року

2 березня 2022 року в місті повністю зникли світло, вода. Приблизно через місяць зник газ. На момент редагування (3 вересня 2022) газ, вода, електроенергія так і не з'явились. Це відбулося внаслідок окупації рашистами Полог.

16 квітня 2022 року рашистські окупанти обстріляли Гуляйполе з важкої артилерії, пошкодивши декілька приватних будинків[6].

22 червня 2022 року внаслідок обстрілу російськими окупантами руйнувань зазнала одна з візитних карток міста — будівля парового млина «Надія», побудована 1894 року[7].

Будівля була унікальним зразком промислової архітектури та входила до історичного ареалу міста. Млин був збудований купцем другої гільдії Самсоном Саксаганським. Проєкт та саме будівництво виконала відома проєктна та будівельна контора Антона Ерлангера. Будівля дійшла до цього часу без суттєвих змін — пережила часи Української революції 1917—1921 років, Другу світову війну, проте суттєво пошкоджена від російських окупантів[7]. Від обстрілів постраждали й декілька інших історичних пам'яток міста[8].

19 липня 2022 року, ввечері, окупанти обстріляли з реактивних систем залпового вогню «Град» та артилерії центр міста Гуляйполе. Окупанти застосували понад 20 снарядів. Руйнувань зазнали будівлі виконкому, міської ради, культурно-спортивного комплексу, філії пошти та зв'язку, приватні будинки[9].

5 жовтня 2022 року, внаслідок ракетного обстрілу міста, загинули заступник голови місцевої громади Олександр Анатолійович Савицкий і керівник КП «Благоустрійсервіс» Олександр Анатолійович Косаренко[10].

6 листопада 2022 року, вночі, російські окупанти завдали ракетного удару по головному майдану міста Гуляйполе, під час якого вщент зруйнований КСК «Сучасник»[11].

У квітні 2023 року суттєво пошкоджена історична будівля Гуляйполя — Музей-садиба родини Крігер, яка вже не вперше потрапляла під обстріл з боку російських окупантів. Попередні обстріли здійснювалися у червні та серпні 2022 року та вже завдавали ушкоджень музею-садибі, який було заплановано відкрити влітку 2022 року, а роботи щодо відновлення та реставрації будівлі розпочалися ще у 2019 році. Перед самим повномасштабним вторгненням завершувалися внутрішні ремонтні роботи. Будівля була зведена у 1892 році родиною підприємців Крігер — німців-лютеран, у власності яких був завод сільськогосподарської техніки[12].

9 червня 2023 року, об 11:20, російські окупанти завдали удару керованою авіабомбою по лікарні Гуляйполя, яка була частково зруйнована. Внаслідок удару щонайменше 5 осіб отримали поранення, ще двоє працівників лікарні загинули[13].

10 червня 2023 року, близько 11:00 російські окупанти здійснила черговий обстріл прифронтового Гуляйполя. Внаслідок ворожого обстрілу одного з підприємств міста двоє працівників отримали травми. Пожежники, які прибули на місце події, оперативно зупинили спалах двоповерхової адміністративної будівлі. Загальна площа, що була охоплена вогнем, становила 100 м²[14].

17 лютого 2024 року, вночі, в Гуляйполі від російського удару була зруйнована історична будівля парового млину «Надія» — одна з найвизначніших та найупізнаваніших споруд історичного Гуляйполя та один з кращих зразків промислової архітектури Запорізького регіону загалом. Проєкт парового млину «Надія» виконала контора підприємця Антона Ерлангера. З 1894 року млин належав купцю Самсону Саксаганському, з 1908 року — меноніту Давіду Шредеру, з 1915 року його власником стало товариства «Кємах». У 1912 році будівлю реконструювали, в якій відкрили центральну електростанцію. За радянських часів та до російського вторгнення в Україну споруду використовували за призначенням як млин. Будівлю неодноразово російські окупанти обстрілювали, зокрема, влітку 2022 та 2023 років[15].

Економіка[ред. | ред. код]

  • ВАТ «Сільмаш».
  • ЗАТ «Аграрний дім».
  • Гуляйпільський машинобудівний завод.
  • ЗАТ «Гуляйпільський сирзавод».
  • Гуляйпільський елеватор.
  • Гуляйпільський завод лакофарбових виробів, ТОВ.
  • Гуляйпільський міськавтодор.

Особистості[ред. | ред. код]

У Гуляйполі народилися українські письменники Раїса Іванченко, Григорій Лютий,

В місті жили і працювали:

Також на гуляйпільщіні народився воротар збірної України з футзалу Литвиненко Дмитро Сергійович.

  • Юхвід Леонід Аронович (1909—1968) — український письменник, сценарист.
  • Маляревич Віктор Григорович (нар. 1946) — радянський і український кіноактор.

Загинули під час російського вторгнення в Україну:

  • Гарда Євген Сергійович (1992—2022) — український кікбоксер, лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, майстер спорту міжнародного класу з кікбоксингу (2011).
  • Нікіфоров Василь (1997—2022) — загинув 14 травня внаслідок бойових дій з російськими окупантами[17]
  • Пархоменко Сергій Ігорович (1997—2022) — український військовий льотчик, капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).
  • Самойлов Олексій Миколайович — український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).
  • Гулов Владислав Олегович (1991—2022) — український військовослужбовець-льотчик, кавалер ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.[18]

Пам'ятки та культура[ред. | ред. код]

МахноФест (2006)

Центр міста складає історичний архітектурний ансамбль будівель, які освячені історичними подіями, пов'язаними з революційною діяльністю легендарного ватажка селянського анархістського руху на півдні України (1918—1921) Нестора Махна.

Про махновщину, відомих земляків та етнографію краю можна дізнатися з експозиції Гуляйпільського краєзнавчого музею.

З 2006 по 2009 роки у Гуляйполі наприкінці серпня відбувався щорічний музично-літературний фестиваль «День Незалежності з Махном» (МахноФест).

6 листопада 2018 року у Гуляйполі гучно та творчо відсвяткували 130-річницю від дня народження відомого народного лідера, українського революціонера Нестора Махно[19].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:

Мова Відсоток
українська 94,50%
російська 5,24%
вірменська 0,11%
білоруська 0,05%
румунська 0,03%
інші/не вказали 0,07%

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Гуляйполе — столиця степів [Архівовано 15 листопада 2009 у Wayback Machine.] на Запорізький обласний містотуристично-інформаційний центр [Архівовано 15 листопада 2010 у Wayback Machine.]
  3. Гуляйполе. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. [недоступне посилання]
  4. ВВРУ, 2018, № 29, стор. 28
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Гуляйполе обстріляли з важкої артилеії: наслідки (фото). Акцент. 17 квітня 2022. 
  7. а б У Гуляйполі через обстріли окупантів пошкоджена будівля млину, побудованого наприкінці XIX століття. Перший Запорізький. 23 червня 2022. 
  8. «Руйнування жахливі та великі». Експерт розповів про історичні будівлі в Гуляйполі, пошкоджені внаслідок агресії РФ. Суспільне. 29 червня 2022. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 2 липня 2022. 
  9. У Запорізькій області рашистські війська обстріляли з «Градів» та артилерії центр Гуляйполя: є загиблі (фото). Перший Запорізький. 20 липня 2022. 
  10. ​Внаслідок ракетного удару по Гуляйполю загинув заступник голови місцевої громади та керівник КП «Благоустрійсервіс». LB.ua. Процитовано 5 жовтня 2022. 
  11. Росіяни знищили будинок культури та спорту в Гуляйполі (фоторепортаж). censor.net. 6 листопада 2022. 
  12. У Гуляйполі внаслідок обстрілу окупантів вкотре зазнала ушкоджень історична будівля. suspilne.media. 16 квітня 2023. 
  13. Зросла кількість постраждалих внаслідок авіаудару по лікарні Гуляйполя (фото). zabor.zp.ua. 10 червня 2023. 
  14. Ворожі війська обстріляли підприємство в Гуляйполі: постраждали двоє працівників (фото). Перший Запорізький. 11 червня 2023. 
  15. Вночі у Гуляйполі від російського удару була зруйнована історична будівля млину (фото). Перший Запорізький. 17 лютого 2024. 
  16. Щоденник Павла Дерев'янка Ч.1/5 1899-1917 роки Запорізька "Просвіта" - видатні та завзяті | (uk-UA). Процитовано 23 листопада 2023. 
  17. https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02oTz364AKkPuB9tWZDXqWoKqanDHguFQuP6bS8UayHxoRgWST49Y1gDYHCaBb9Kepl&id=100059320723703
  18. На Запорізькому напрямку героїчно загинув майор Гулов Владислав Олегович. Газета МИГ (укр.). 21 грудня 2022. Процитовано 23 серпня 2023. 
  19. У Гуляйполі гучно відсвяткували річницю від дня народження Нестора Махно [Архівовано 10 грудня 2018 у Wayback Machine.] // tv5.zp.ua, 2018-11-06
  20. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]