Гумор — Вікіпедія

Гумор — інтелектуальна здатність вбачати в предметах смішне^[1], властивість відчуттів викликати сміх, надавати розвагу.

Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити. В основі лежить протиставлення кількох частин буття, вхоплених гумористом з контексту історичного розвитку. Поняття гумору ґрунтується на спостережливості та аналітичності мислення, тому бути в доброму гуморі — бути спостережливим та мислити філософськи — підмічати єдність та боротьбу протилежностей в межах однієї сутності.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово гумор має давньогрецьке коріння. В античній медицині стан людини описувалося співвідношенням чотирьох рідин — крові, флегми, жовтої та чорної жовчі — які вони називали «гумор» (див.: гуморальний). Співвідношення і гармонія цих рідин визначали здоров'я і самопочуття людини.

Термін[ред. | ред. код]

Слово «гумор» в українській мові вживається в таких значеннях^[2]:

1. Доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття недоліків; уміння подати, зобразити щось у комічному вигляді.
2. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді, а також твір літератури, або мистецтва, що використовує цей прийом.
3. Психічний стан; настрій людини («у доброму гуморі» — у доброму настрої, «не в гуморі» — у поганому настрої).

Види гумору[ред. | ред. код]

Гумор часто не є універсальним і не переноситься з однієї культури в іншу, зазвичай через те, що залежить від деталей конкретного культурного оточення. З одного боку, в епоху глобалізації відмінності між культурами стають все більш зрозумілими і гумор стає універсальнішим. З іншого — у кожної соціальної групи є певні рамки, куди гумор не пускають. Наприклад, фанати футбольної команди не дозволять фанатам іншої футбольної команди сміятися над своїми кумирами, також, як віруючі не будуть сміятися над елементами своєї віри.

Існують різні форми гумору: іронія, оксюморон або гра слів, пародія, сатира, сарказм, анекдот, жарт, каламбур і так далі. Особливим видом гумору є чорний гумор.

Поряд з текстовою формою, гумор може бути також представлений в графічному вигляді:

— карикатура, шарж та ін.

А також за допомогою аудіо-візуальних жанрів: стенд-ап, гумористична мініатюра тощо.

Психологія гумору[ред. | ред. код]

Почуття гумору — здатність людини розуміти гумор. Воно надає людині впевненості в собі й оптимізм. У крайніх випадках викликає почуття зверхності і влади над об'єктом приниження.

Інструмент гумору — це жарт. Зазвичай вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх. Однак, якщо жарт висловився на адресу будь-якої людини, то він може нести не тільки радість, а й бути актом агресії, оскільки людина може побачити в ньому зловмисну образу і приниження. Тому жарти зазвичай допускаються тільки по відношенню до добре знайомих людей, які сприймають його як прояв довіри до них самих, що дає можливість подивитися на себе з боку в критичному світлі. У цьому випадку відносини людей зміцнюються ще більше. В іншому ж випадку жарт, особливо висловлений на публіці, сприймається як особиста образа і сприяє виникненню неприязних відносин між людьми. За вищезгаданих причин сміх може бути як злим, так і добрим. Те ж саме можна сказати і про жартівника.

«Столиці гумору»[ред. | ред. код]

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Деякі міста претендують на звання національної (або навіть світової) «столиці гумору»:

• Шотландія: Абердин
• Болгарія: Габрово
• Польща: Вонхоцьк
• Євреї Східної Європи: Холм (Польща)^[3]
• Україна: Одеса

Див. також[ред. | ред. код]

• Анекдот
• Стендап
• Алюзія
• Комедія
• Комічне
• Кінокомедія
• Сатира
• Фарс
• Гротеск
• Бурлеск
• Жарт для своїх
• Сарказм
• Іронія
• Самоорієнтований гумор

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Гумор // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
• «Мамою» гумору може бути агресія [Архівовано 13 жовтня 2009 у Wayback Machine.] Бі-бі-сі, 21 грудня 2007 р.
• «Теорія гумору» Костянтина Глінки (прозаїчний псевдонім Ігора Олексійовича Криштафовича): стаття [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.] і сайт
• «Гумор в нашому житті»: стаття [Архівовано 1 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Humor Theory. The formulae of laughter by Igor Krichtafovitch [Архівовано 16 травня 2010 у Wayback Machine.](англ.) Outskitspress, 2006. ISBN 978-1-59800-222-5
• Б. В. Дубин. Кружковый стеб и массовые коммуникации: К социологии культурного перехода [Архівовано 29 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Особливості використання почуття гумору як ресурсу психологічного подолання. Автореферат кандидатської дисертації
• «З посміху люди бувають!» До проблеми: удосконалення методів тестування з літератури [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

• Гумор // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 287—288. — 1000 екз.
• [https://archive.org/stream/literaturoznavchat1#page/n245/mode/2up Гумор] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 246—247.
• Гумор // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 130—132. — 634 с.
• Давній український гумор, сатира / упоряд. Л. Є. Махновець. — К. : Держлітвидав, 1959. — 496 с.
• Гумор, каталог посилань Open Directory Project

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Гумор