Гуревич Лазар Ізраїльович — Вікіпедія

Лазар Ізраїльович Гуревич
Народився18 серпня 1894(1894-08-18)
м. Комаї, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер26 травня 1966(1966-05-26) (71 рік)
м. Харків, УРСР
Країна Російська імперія УНР Гетьманат УНРСРСР СРСР
Alma materКиївський університет імені Святого Володщимира,
Харківський інститут народної освіти
Галузьматематика, педагогіка, бібліотечна справа
ЗакладАртемівський педагогічний технікум
Вечірній робітничий університет (м. Харків)
Харківський інженерно-педагогічний інститут
Харківський державний університет
Посадав.о. ректора Харківського державного університету (1937—1938)
Вчене званняпрофесор

Лазар Ізраїльович Гуревич (нар. 18 серпня 1894, м. Комаї Ковенської губернії (нині — м. Каунас, Литва) — пом. 26 травня 1966, Харків) — виконувач обов'язків ректора Харківського державного університету (1937—1938), директор Центральної наукової бібліотеки ХДУ (1945—1957).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Гуревич в 1916 закінчив математичне відділення Київського університету.

Трудову діяльність почав у Харкові. Працював у початковій школі, у приватних гімназіях. У 1920 р. організував колонію-комуну робітничої молоді, керував першою експериментальною школою фабрично-заводського учнівства на Україні при Другому державному заводі сільськогосподарчого машинобудування (Харків). У цей же час, в 1919—1922, навчався на історико-філологічному факультеті Харківського університету (і вишів, які тимчасово утворилися у проміжок між часом його ліквідації та відновлення: Академії теоретичних знань, Харківського інституту народної освіти).

В 1922 році мобілізований для роботи на Донбасі, де був завідувачем губернським відділом профосвіти робітників та робітничої молоді. У 1924—1925 роках викладав у Артемівському педагогічному технікумі. У грудні 1925 року переведений на роботу до Харкова — у Наркомпрос України. Організував видання часопису «Робітнича освіта», був членом її редколегії. В 1927 році призначений ректором заснованого того ж року Вечірнього робітничого університету (Харків).

У 1927—1934 роках викладав педагогіку на курсах перепідготовки вчителів у Харківському інженерно-педагогічному інституті, де завідував кафедрою педагогіки.

У 1932 році призначений на посаду професора (незважаючи на відсутність наукового ступеня).

У 1934 році перейшов працювати на посаду професора та завідувача кафедрою педагогіки Харківського університету.

У 1936 році захистив кандидатську дискртацію, став кандидатом педагогічних наук. Працював проректором з науки, з навчальної роботи.

У 1937—1938 року виконував обов'язки ректора ХДУ. У роки війни, в період евакуації університету, працював у Чимкентському вчительському інституті, потім — у Об'єднаному Українському державному університеті (м. Кзил-Орда), де завідував кафедрою педагогіки та психології.

Після звільнення Харкова у 1943 р. повернувся з університетом з евакуації.

У 1943—1945 роках завідував кафедрою педагогіки.

У березні 1945 р. Гуревича було призначено на посаду виконуючим обов'язки директора за сумісництвом, а з 1948 року — директором Центральної наукової бібліотеки ХДУ

У 1957 році повернувся на кафедру педагогіки на посаду професора.

Наукова робота

[ред. | ред. код]

Гуревич є автором більше 100 публікацій, серед яких — роботи у галузі педагогіки, педагогічної освіти, соціології праці та виховання. Деякі публікації були передруковані болгарськими, естонськими, китайськими, німецькими, румунськими та чехословацькими часописами.

Джерела

[ред. | ред. код]