French
DeutschГусман Михайло Соломонович — Вікіпедія
| Гусман Михайло Соломонович | |
|---|---|
| рос. Михаил Соломонович Гусман | |
 | |
| Народився | 23 січня 1950 (74 роки) Баку, Азербайджанська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | журналіст, перекладач, телеведучий, радіоведучий |
| Alma mater | Azerbaijan University of Languagesd (1970) і вища партійна школа (1973) |
| Знання мов | російська |
| Брати, сестри | Гусман Юлій Соломонович |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 6961224 |
Михайло Соломонович Гусман (нар.. 23 січня 1950, Баку, СРСР) — радянський і російський журналіст, перекладач та інтерв'юер, радіо-і телеведучий. Перший заступник генерального директора ТАРС (з 1999 року). Заслужений працівник культури Російської Федерації (2001). Заслужений журналіст Російської Федерації (2018). Лауреат Державної премії Росії (2002).
Молодший брат Юлія Гусмана.
Походження та навчання[ред. | ред. код]
Михайло Гусман народився 23 січня 1950 року в місті Баку в родині підполковника медичної служби, головного терапевта Каспійської військової флотилії в роки німецько-радянської війни, Соломона Мойсейовича Гусмана. Мати, Лола Юліївна Борсук, спочатку актриса, а потім перекладачка, професор інституту іноземних мов Азербайджану.
1970 році Михайло Гусман закінчив Азербайджанський педагогічний інститут іноземних мов. До 1973 року навчався у Бакинській вищій партійній школі.
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
З 1973 по 1986 роки обіймав посаду заступника голови Комітету молодіжних організацій Азербайджанської РСР (Баку);
У 1986 році Михайло Гусман переїхав до Моски, де до 1991 року працював завідувачем відділу інформації — керівником прес-центру Комітету молодіжних організацій СРСР. З 1991 року по 1995 рік — директор Генеральної дирекції з інформаційного співробітництва «Інфомол»;
У 1995 році був призначений віце-президентом міжнародного аналітичного агентства «АНКОМ—ТАРС». З 1998 року по 1999 рік Михайло Гусман працював начальником Головного управління міжнародного співробітництва, громадських зв'язків і спеціальних проектів ИТАР-ТАСС. З січня по листопад 1999 року обіймав посаду заступника генерального директора ІТАР-ТАРС;
У листопада 1999 року був призначений першим заступником генерального директора інформаційного агентства ТАСС (до 1 жовтня 2014 року — ІТАР-ТАСС[1]).
Нагороди[ред. | ред. код]
Російські[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2010 рік)[2]
- Орден Пошани (22 квітня 2014 року) — «за об'єктивність при висвітленні подій в Криму» (указ про нагородження не був оприлюднений)[3]
- Орден Дружби (17 жовтня 2005 року) — за заслуги в галузі культури і мистецтва, друку, телерадіомовлення і багаторічну плідну діяльність[4]
- Медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані»[5]
- Заслужений журналіст Російської Федерації (27 грудня 2018 року) — за заслуги в розвитку вітчизняної журналістики та багаторічну плідну роботу[6]
- Заслужений працівник культури Російської Федерації (2001 рік) — за заслуги в галузі культури і друку, великий внесок у зміцнення дружби і співробітництва між народами, багаторічну плідну роботу працівникам засобів масової інформації[7]
- Державна премія Російської Федерації в галузі літератури і мистецтва 2002 року — за телевізійну програму «Формула влади»[8]
- Почесна грамота Президента Російської Федерації (4 вересня 2009 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняних засобів масової інформації та багаторічну плідну діяльність[9]
- Нагрудний знак МЗС Росії «За внесок у міжнародне співробітництво» (2010 рік)[10].
- Подяка Президента Російської Федерації (30 травня 2018 року) — за активну участь в суспільно-політичному житті російського суспільства[11]
Іноземні[ред. | ред. код]
- Орден «Дружба» (22 січня 2010, Азербайджан) — за особливі заслуги у зміцненні культурного співробітництва та взаємних зв'язків між Азербайджанською Республікою і Російською Федерацією[12]
- Орден «Слава» (15 листопада 2013, Азербайджан)[13]
- Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» ступеня кавалера (13 січня 2017, Італія)[14]. Вручено послом Італії в Росії Чезаре Марією Рагальїні[15].
Факт[ред. | ред. код]
- У 2011 році знявся в епізодичній ролі у фільмі свого брата Юлія Гусмана «Не бійся, я з тобою! 1919»[16].
- Військове звання Михайла Гусмана — головний корабельний старшина[17].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бренд ТАСС с 1 октября возрождается на информационных лентах агентства. ИТАР-ТАСС. 30 вересня 2014. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ Президент Российской Федерации наградил Михаила Гусмана орденом «За заслуги перед Отечеством» IV степени. Архів оригіналу за 27 січня 2010. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Владимир Путин наградил более 300 работников СМИ за «объективное освещение событий в Крыму». Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 17 октября 2005 года № 1213 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]// Российская газета, 25 жовтня 2005 року
- ↑ Минтимер Шаймиев принял участников Всероссийского совещания корреспондентов ИТАР-ТАСС
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 27 декабря 2018 года № 756 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Высокие награды и звания России. Архів оригіналу за 3 серпня 2012.// Газета «Культура» № 12 (7269) 29 березня — 4 квітня 2001 року
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 5 июня 2003 г. № 614 «О присуждении Государственных премий Российской Федерации в области литературы и искусства 2002 года»
- ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 4 сентября 2009 года № 575-рп «О награждении Почётной грамотой Президента Российской Федерации Гусмана М. С.»[недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ Вручение ведомственных наград МИД России группе руководящих работников информационного агентства ИТАР-ТАСС. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 30 мая 2018 года № 131-рп «О поощрении». Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Распоряжение Президента Азербайджанской Республики «О награждении орденом „Достлуг“ М. С. Гусмана»[недоступне посилання з Июнь 2018]//, 22 января 2010 года
- ↑ Юлий Гусман награждён орденом «Шохрат». Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Gusman Dott. Mikhail Solomonovich, Cavaliere Ordine al Merito della Repubblica Italiana. Президент Италии. 13 января 2017. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 28 сентября 2017.
- ↑ Вручение государственной награды заместителю генерального директора ИТАР-ТАСС Михаилу Гусману. Посольство Италии в России. 27 сентября 2017. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 28 сентября 2017.
- ↑ Премьера фильма «Не бойся, я с тобой! 1919» в Баку — 32 года спустя, или Интересные истории. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ Програма «Вечір з Владимиром Соловйовим» на телеканалі «Росія-1», ефір від 5 квітня 2018 року
Посилання[ред. | ред. код]
|
