French
DeutschГуцульський курінь УГА — Вікіпедія
| Гуцульський курінь Української Галицької Армії | |
|---|---|
 3 сотня 1-го Гуцульського пробоєвого куреня УГА четаря Голинського. | |
| Країна | ЗУНР — УНР |
| Вид | сухопутні війська |
| Роль | загальновійськова |
| Чисельність | бл. 1200 стрільців |
| У складі | поручник Григорій Голинський |
| | |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Гуцульський курінь УГА — військова частина Української Галицької Армії у 1918–1919 роках. Входив до складу 8-ї Самбірської бригади УГА.
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
Курінь був сформований у м. Коломиї[1]. Командантом Гуцульського куреню був четар (згодом поручник) Григорій Голинський[2]. Складався з 4-х сотень, сотні скорострілів, чоти саперів і технічного відділу, загальна чисельність – бл. 1200 осіб (переважно добровольці з Коломийського повіту та Гуцульщини, колишні вояки 24-го і 36-го Коломийських піхотних полків австро-угорорської армії)[3].
Під час Вовчухівської операції 1919 року визначився в боях за Городок (тепер місто Львівської області).
У травні 1919 року курінь переданий до 11-ї Стрийської і Гірської бригади. В ході Чортківської офензиви 1919 року УГА вів кровопролитні бої з польськими частинами на ділянці фронту Хирів-Перемишль. В серпні 1919 брав участь у поході об'єднаних українських армій на Київ та на Вапнярському напрямі на Одесу.
У курені була жидівська чота, створили її єврейські добровольці, які організованою групою приєдналися до Гуцульського куреня в районі Бучач–Монастириська під час Чортківської офензиви[4].
В ході антибільшовицького виступу галицьких бригад, у квітні 1920 року, майже повністю потрапив у польський полон та припинив своє існування[5].
Відомі вояки[ред. | ред. код]
- Голинський Григорій — незмінник командир куреня.
- Сулятицький Степан — командир скорострільної сотні.
- Мельник Юрій — командир стрілецької сотні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Микола Савчук. Коломия — місто. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 12 липня 2015.
- ↑ Зведений обласний загін ВО «Тризуб» ім. С. Бандери взяв участь у відкритті пам'ятника легендарному командиру УПА сотенному «Гамалії». Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 12 липня 2015.
- ↑ Кузич І. До історії Гуцульського куреня // Гуцулія. 1969. Ч. 2.
- ↑ Українська Галицька Армія: у 50-річчя її участи у визвольних змаганнях: (матеріяли до історії). — Вінніпеґ, 1968. — Т. 4. — 290 с.
- ↑ Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Гуцульський курінь УГА [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 263. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- П. П. Дем'янюк. Гуцульський курінь УГА [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Гуцульський Курінь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 466.
- Грабовецький В. Історія Коломиї. — К., 1996.
Посилання[ред. | ред. код]
- Українське військо у XX—XXI столітті [Архівовано 13 серпня 2010 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про військові формування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||
