French
DeutschГуґо фон Гофмансталь — Вікіпедія
| Гуґо фон Гофмансталь | ||||
|---|---|---|---|---|
| Hugo von Hofmannsthal | ||||
 Гуґо фон Гофмансталь у 1893 році | ||||
| Псевдонім | Loris[1] і Theophil Morren[1] | |||
| Народився | 1 лютого 1874 Відень, Австро-Угорщина[2][3] | |||
| Помер | 15 липня 1929 (55 років) Rodaund, Відень, Перша Австрійська Республіка[2] ·інсульт | |||
| Поховання | Cemetery Kalksburgd[4][5] | |||
| Країна |  Австрія Австро-Угорщина | |||
| Діяльність | письменник, поет, драматург, лібретист | |||
| Alma mater | Віденський університет і Akademisches Gymnasiumd | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Напрямок | декаденство | |||
| Magnum opus | Jedermannd, Кавалер троянди і Електра | |||
| Членство | Young Viennad | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Батько | Hugo von Hofmannsthald[6] | |||
| Мати | Anna von Hofmannsthald[6] | |||
| Родичі | Isaak Löw Hofmann, Edler von Hofmannsthald | |||
| У шлюбі з | Gertrud Schlesingerd[7] | |||
| Діти (3) | Raimund von Hofmannsthald[8][7], Christiane Zimmerd[7] і Franz von Hofmannsthald[7] | |||
| Автограф |  | |||
| | ||||
 Гуґо фон Гофмансталь у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Гуґо-Лауренц-Гофман фон Гофмансталь (нім. Hugo Laurenz Hoffmann von Hofmannsthal, нар. 1 лютого 1874, Відень — пом. 15 липня 1929, Родаун) — австрійський письменник, поет, драматург, виразник ідей декадентства в австрійській літературі кінця XIX століття — початку XX століття.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з заможної дворянської родини, по батькові — італійського походження. Блискучий гімназист, поліглот і книжник, дебютував віршами 1890 року. Тоді ж познайомився з Артуром Шніцлером, в 1891 — з Генріком Ібсеном і Стефаном Георге, до літературної групи якого — «Листки мистецтва», Гофмансталь приєднався відразу після знайомства. На сторінках журналу пропагував ідею мистецтва заради мистецтва.
Багато подорожував Європою, найчастіше — на велосипеді. Вивчав право і романську філологію (1895–1898) в Віденському університеті, разом зі Шніцлером належав до столичної літературної групи Молодий Відень (створена у 1890 році). У 1898 році познайомився з Ріхардом Штраусом, для якого написав кілька оперних лібрето («Кавалер троянди», 1911; «Аріадна на Наксосі», 1913; «Жінка без тіні», 1919, та інші), в 1899 — з Рільке, в 1902 — з Рудольфом Касснером. Автор сценічних обробок трагедій Софокла, Евріпіда, драм Кальдерона, комедій Мольєра, багато років співпрацював з режисером Максом Рейнхардтом.
У роки Першої світової війни служив у інтендантському відомстві. Згодом займався журналістикою.
Через два дні після самогубства старшого сина Гофмансталь помер у своїй приміській садибі від крововиливу в мозок.
Творчість[ред. | ред. код]
Найвизначніший драматург австрійського та європейського символізму, автор кількох книг імпресіоністичних віршів, есе про літературу та національну культуру, великої і малої прози (з якої найбільш відома новела-містифікація «Лист лорда Чандоса», 1902). Будучи декадентом-символістом, сам Гофмансталь любив називати себе неоромантиком. Характер його творів, їхня ліричність і драматичність практично не зазнали змін з роками, а поетичний стиль відрізнявся музикальністю рим[10]..
У роботі «Поет і наш час» (нім. Der Dichter und diese Zeit), написаній 1907 року, Гофмансталь намагався філософськи обґрунтувати ідеї неоромантизму, їх антиреалістичність. Він приходить до висновку, що для поета важливий тільки «світ відносин і почуттів, що пов'язують»[10].
Драми[ред. | ред. код]
- Gestern/ Вчора (1891)
- Der Tor und der Tod/ Дурень і Смерть (1893)
- Die Frau im Fenster/ Жінка у вікні (1899)
- Der Tod des Tizian/ Смерть Тіціана (1901)
- Der Abenteurer und die Sängerin/ Авантюрист і співачка (1905)
- Das gerettete Venedig/ Врятована Венеція (1905, за драмою Томаса Отуея, 1682)
- Ödipus und die Sphinx/ Едіп і сфінкс (1906)
- Jedermann / Імярек (1911)
- Der Schwierige/ Важкий характер (1921)
- Das Salzburger grosse Welttheater/ Великий Зальцбурзький театр життя (1922)
- Der Turm / Башта (1925)
лібрето[ред. | ред. код]
- Elektra/ Електра (1904, опера Р. Штрауса 1908)
- Der Rosenkavalier / Росенкавалер (1909) / (1910)
- Ariadne auf Naxos / Аріадна на Наксос (1911)
- Die Frau ohne Schatten / Жінка без тіні (1913)
- Die ägyptische Helena / Єгипетська Хелена (1923)
- Arabella / Арабелла (1927)
Наративів і фіктивні бесіди[ред. | ред. код]
- Das Märchen der 672. Nacht / Казка про 672-й ніч (1895)
- Reitergeschichte / Історія гонщика (1899)
- Ein Brief / Лист (1902)
- Lucidor. Figuren zu einer ungeschriebenen Komödie / Lucidor. Фігурки до неписаної комедії (1910)
- Das fremde Mädchen / Дивна дівчина (1911)
- Die Frau ohne Schatten / Жінка без тіні (1919)
- Reise im nördlichen Afrika / Подорож у північній Африці (1925)
Незакінчений роман[ред. | ред. код]
Нариси, виступи та прозові твори[ред. | ред. код]
- Zur Physiologie der modernen Liebe / Про фізіологію сучасної любові (1891)
- Poesie und Leben / Поезія та життя (1896)
- Appell an die oberen Stände / Звернення до верхніх рівнів (1914)
- Krieg und Kultur / Війна та культура (1915)
- Österreich im Spiegel seiner Dichtung / Австрія у дзеркалі своєї поезії (1916)
- Preuße und Österreicher / Прусці та австрійці (1917)
- Die Idee Europa / Ідея Європи (1917)
- Buch der Freunde, Aphorismen / Книга Друзів (Афоризми) (1922)
- Früheste Prosastücke / Найстаріші твори прозі (1926)
- Das Schrifttum als geistiger Raum der Nation / Література як духовний простір нації (1927)
поезія[ред. | ред. код]
- Spaziergang / ходити (1893)
- Ballade des äusseren Lebens / Балада зовнішнього життя (1894)
- Gedichte in Terzinen / Вірші в терзіне (1894)
- Traum von großer Magie / Мрія великої магії (1896)
Українські переклади[ред. | ред. код]
Із Гофмансталем був знайомий І. Крушельницький, котрий з дозволу автора переклав і уклав збірку його творів «Лірика». Окремі сонети Гофмансталя переклав Д. Павличко.
Українською мовою перекладено[11]:
- Він і вона: [Вірш] / Перекл. І. Крушельницький // ЛНВ. — 1928. — Т. 96. — Кн. 5. — С. 80.
- Пережите: [Вірш] / Перекл. Ю. Клен // Дзвони. — 1939. -Ч. 1/2. — С. 10-11.
- Пісня мандрівки: [Вірш] / Перекл. І. Крушельницький // ЛНВ. — 1926. — Т. 89. — Кн. 3. — С. 271.
Література[ред. | ред. код]
- Borchardt R. Rede über Hofmannsthal. Berlin: Hyperion, (1918)
- Broch H. Hofmannsthal und seine Zeit; eine Studie. München: R. Piper, 1964 (hаписано 1947 / 1948)
- Magris C. Der habsburgische Mythos in der modernen österreichischen Literatur. Turin: Giulio Einaudi ed., 1963 / Wien: Zsolnay, (2000)
- Mayer M. Hugo von Hofmannsthal. Stuttgart: Metzler, (1993)
- Volke W. Hugo von Hofmannsthal in Selbstzeugnissen und Bilddokumenten. Reinbek: Rowohlt, (1997)
- König Chr. Hofmannsthal: Ein moderner Dichter unter den Philologen. Göttingen: Wallstein, (2001)
- Nicolaus U. Souverän und Märtyrer. Hugo von Hofmannsthals späte Trauerspieldichtung vor dem Hintergrund seiner politischen und ästhetischen Reflexionen. Würzburg: Königshausen & Neumann, (2004)
- Wandruszka M.L. Der Abenteurer und die Sängerin. Über Hugo von Hofmannsthal. Wien: Passagen-Verlag, (2004)
- Lesniak S. Thomas Mann, Max Rychner, Hugo von Hofmannsthal und Rudolf Kassner: Eine Typologie essayistischer Formen. Würzburg: Königshausen & Neumann, (2005)
- Weinzierl U. Hofmannsthal — Skizzen zu seinem Bild. Wien: Zsolnay, (2005)
- Junk, A. Andreas oder die Vereinigten von Hugo von Hofmannsthal: eine kulturpsychoanalytische Untersuchung. Hannover: Impr. Henner Junk, (2015)
- Bohnenkamp, K., Hrg. Briefwechsel mit Marie von Thurn und Taxis-Hohenlohe 1903—1929 / Hugo von Hofmannsthal. Freiburg: Rombach-Verl., (2016)
Див. також[ред. | ред. код]
- 8057 Гофмансталь — астероїд, названий на честь письменника[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Гофмансталь Гуго фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ https://www.friedhoefewien.at/grabsuche?submitHidden=true&name=Hugo%20Hofmannsthal&friedhof=025&jdb_bis=1929
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б в г Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Ф.П. Шиллер. Курс Истории Западной литературы. — 1938. — Т. 3. — С. 97-101.
- ↑ Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914—1939): Бібліографічний покажчик. За загальною редакцією: Ольга Лучук, Тарас Лучук; Науковий редактор Роксоляна Зорівчак; Редколегія: Б. Якимович (голова) та ін. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 194 с.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гофмансталь Гуго фон // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 414. — ISBN 966-692-578-8.
- Гофмансталь // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- будинок Гофмансталя, Відень [Архівовано 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Hugo von Hofmannsthal Resource Center (англ.)
- Біографія Гуґо фон Гофмансталя [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Гуґо фон Гофмансталь на сторінці видання Литературная энциклопедия
- Твори Гуґо фон Гофмансталя [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]
