Юбер Робер — Вікіпедія

Юбер Робер
фр. Hubert Robert
Художниця Е. Віже-Лебрен, портрет Юбера Робера, 1788, Лувр
Ім'я при народженні Hubert Robert
Народився 22 травня 1733(1733-05-22)
Париж, Королівство Франція
Помер 15 квітня 1808(1808-04-15) (74 роки)
Париж, Перша французька імперія
·інсульт
Поховання Отойd
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Місце проживання Рим, Париж
Діяльність куратор, художник, рисувальник, архітектор
Галузь живопис
Відомий завдяки художник
Alma mater Наваррський колеж (1751) і Паризький університет
Вчителі René-Michel Slodtzd
Відомі учні Charles Fournier des Ormesd і Thomas-Charles Naudetd
Знання мов французька[1][2]
Членство Королівська академія живопису і скульптури
Роки активності 1748[3]1808[3]
Напрямок Pre-romanticismd
Жанр пейзаж
Magnum opus Projet d'aménagement de la Grande Galerie du Louvre, vers 1796d, Draughtsman Drawing the Wooden Bridge in the Park of Mérévilled і View of the Park of Mérévilled

Юбе́р Робе́р або Гюбе́р Робе́р (фр. Hubert Robert, 22 травня 1733, Париж, Королівство Франція — 15 квітня 1808, Париж, Перша французька імперія) — художник-пейзажист Франції 18 століття. За мистецьке відтворення руїн і античних будівель Рима митцю надано прізвисько «Робер із руїн».

Біографія[ред. | ред. код]

Початок шляху художника[ред. | ред. код]

Родина Робер була тісно пов'язана з службою у маркіза де Штейнвіля. Маркізу служив батько художника, Ніколя Робер. Пізніше Юбер Робер служитиме сину маркіза, герцогу де Шуазелю.

Юбер закінчив Наварський колеж, добре знав історію, латину, італійську і іспанську мови. В роки навчання в колежі виявив могутній потяг до мистецтва, до малювання. Ще в Парижі відвідував майстерню скульптора М. Слодца (1705—1764), добре обізнаного на мистецтві Італії і Франції. Бажання потрапити в Італію захопило і Г'юбера.

Італійський період[ред. | ред. код]

Руїни римського храму на тлі з пірамідою, 1760.

Восени 1754 р. герцог Шуазель отримав призначення на посаду дипломата при дворі папи римського в Ватикані. Шуазель відбув в Рим, в оточенні якого був і молодий Юбер.

В Римі мешкала велика колонія художників Франції, що дало змогу Юберу завести знайомство з багатьма з них, також і з Фрагонаром. Разом з ним і його патроном, абатом Сен Нон, вони зробили подорож до Неаполя. Робер перебував в Італії 11 років.

Серед головних вчителів Робера в Римі — італійський художник Панінні (1691—1765). Творчість Робера занала впливів і Піранезі. Робер пройшов курс зайнять у Французькій академії в Римі і отримв звання офіційного персіонера. Головною темою творів художника стали пейзажі і краєвиди з пошкодженими архітектурними спорудами, реальними і (часто) фантазійними.

Успіх в Парижі[ред. | ред. код]

Фонтан у парку, 1778, Кембел Арт М'юзеум. Техас

Влітку 1765 р. Робер повернувся в Париж. Його твори в моді. 1766 року художника прийняли в Королівську академію як «живописця архітектури». Це було офіційне визнання. Через 18 років його оберуть «радником Королівської академії», що буде вищим званням, яке міг дістати художник пейзажист в Парижі.

Розповсюджнення моди на пейзажні сади обумовило приначення художника на посаду ландшафтного архітектора. Король вважав, що майстер пейзажів добре відтворить їх і в садах короля. Окрім слави до художника прийшов і матеріальний успіх, що викликало заздрість колег.

Арешт в роки революції[ред. | ред. код]

Бастілія в часи її руйнації у Французьку революцію, Париж, Музей Карнавале.

Художник зазнав арешту під час революції. На щастя, його не встигли стратити, як інших, бо художник дожив у в'язниці до чергового перевороту і смерті диктатора Робесп'єра. 60-річного художника звільнили з в'язниці, а у 1795 він навіть отримав призначення на посаду головного зберігача Національного музею, створеного в палаці Лувр. Старий художник працював в музеї сім років, поки його не відправили на пенсію.

Художник помер в Парижі у 1808 році. Похований на цвинтарі в Отейлі, передмісті Парижа.

Родина[ред. | ред. код]

Художник був одружений і мав чотирьох дітей, які померли в дитинстві. Разом з дружиною вони узяли на виховання двох дівчат-сиріт. Останні роки життя художник усамітнився, але продовжував працювати вдома.

Робер і мистецькі стилі[ред. | ред. код]

Творчість Юбера Робера прийшлась на досить швидку зміну декількох мистецьких стилів — ранішнього класицизму, сентименталізму, предромантизму, романтизму. Пейзажний живопис Робера, політично нейтральний, декоративний, виявився близьким до всіх цих мистецьких течій, що і зумовило популярність Юбера Робера.

Твори Робера в Україні[ред. | ред. код]

  • Найбільші за розимірами і мистецькими якостями картини Робера знаходяться в Воронцовському палаці (Алупка), в Криму. Володар палацу прикрасив ними парадну їдальню. Вертикально видовжені картини мають зображення умовних пейзажів з палацами, водоспадами, містками над прірвами в оточенні умовно-італійської природи.
  • Твори Робера зберігають музеї Житомира, Львова, Севастополя.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Каменская Т. Д. «Гюбер Робер», Л. изд. Гос Єрмитажа, 1939 (рос.)
  • Немилова И. «Картины Гюбера Робера на литературные сюжеты в собрании Эрмитажа», М, «Искусство», 1956 (рос.)
  • Картинна галерея Житомирського краєзнавчого музею, Київ, «Мистецтво», 1971
  • Алупкинський палац-музей, Київ, «Мистецтво», 1972
  • Дьяков Л. А. «Гюбер Робер», М, «Изобразит. искусство», 1971 (рос.)
  • Гюбер Робер и архитектурный пейзаж второй половины XVIII века. — Л., «Искусство», 1984 (рос.)
  • Гос. Эрмитаж, каталог № 1, Л. «Аврора», 1976 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юбер Робер