French
DeutschГібон — Вікіпедія
| Гібон | |
|---|---|
 | |
| гібон білорукий (Hylobates lar) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Підряд: | Haplorhini |
| Інфраряд: | Вищі примати (Simiiformes) |
| Родина: | Гібонові (Hylobatidae) |
| Рід: | Гібон (Hylobates) Illiger, 1811 |
| Типовий вид | |
| Hylobates lar Linnaeus, 1771 | |
| Види | |
 | |
| Ареал розселення видів роду Hylobates | |
 Вікісховище: Hylobates | |
Гібон (Hylobates) — один з чотирьох родів гібонових, що мають ареал розповсюдження в Південно-Східній Азії. Раніше був єдиним родом в родині, але з початку XXI сторіччя в категорію родів були також виділені номаскуси, сіаманги і гулоки.[1] Гібони є найрізноманітнішим і широко поширеним родом гібонових. Представники цього роду мають 44 хромосоми і часто мають кільце білого хутра навколо обличчя.[2]
Анатомія[ред. | ред. код]
Довжина тіла гібонів 45-90 см. Звичайна вага від 5-8 до 13 кг. Статура досить граціозна. Передні кінцівки сильно подовжені. Є невеликі сідничні мозолі. Перший палець кисті досить довгий. У зап'ясті є центральна кістка. Зовнішній ніс добре розвинений. Волосяний покрив густий, забарвлення сильно варіює від чорного або бурого до темно-жовтого, майже кремового або білуватого. У Hylobates lar кисті і стопи білі, обличчя оточене білим волоссям. Щічні зуби гібонів чотирибугорчаті.
Поширення[ред. | ред. код]
Гібони мешкають у густих тропічних лісах — до 2400 м над рівнем моря.
Ареал[ред. | ред. код]
Гібони мешкають на територіях від Південного Китаю (Юньнань) до Західної та Центральної Яви. Ареал розповсюдження — індійський штат Ассам, китайська провінція Юньнань, півострови Індокитай і Малакка, пагорби Тенассерім на кордоні Таїланду і М'янми, острови Суматра, Хайнань, Ментавай, Ява і Калімантан.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Ведуть деревний спосіб життя, на землю спускаються рідко. Харчуються переважно рослинами (листям, плодами), але поїдають також і різних безхребетних і хребетних (комах, павуків, пташенят і яйця птахів). По гілках пересуваються за допомогою брахіації. Тримаються невеликими групами з 2-б осіб, що, як правило, представляють окрему сім'ю. Вагітність — 200—212 діб. У виводку зазвичай одне дитинча. Статева зрілість настає у віці 6-10 років. У неволі тривалість життя до 23 років.
Систематика[ред. | ред. код]
- Рід Гібони:[2]
Гібриди[ред. | ред. код]
Гібриди Hylobates muelleri та Hylobates agilis зустрічались на острові Калімантан.[3]
Кладограма[ред. | ред. код]
Кладограма підродини гібонових:
Гибонові (Hylobatinae) |--Сіаманг (Symphalangus) |--N.N. |--Номаскус (Nomascus) |--N.N. |--Хулок (Hoolock) | |--Західний хулок (Hoolock hoolock) | |--Східний хулок (Hoolock leuconedys) | |--Гібони (Hylobates) |--Кампучийський гібон (Hylobates pileatus) |--N.N. |--N.N. | |--Карликовий гібон (Hylobates klossii) | |--Серебристий гібон (Hylobates moloch) | |--Гібон Мюллера (Hylobates muelleri) |--N.N. |--Чорнорукий гібон (Hylobates agilis) |--Білорукий гібон (Hylobates lar)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mootnick, A.; Groves, C. P. (2005). A new generic name for the hoolock gibbon (Hylobatidae). International Journal of Primatology. 26 (26): 971—976. doi:10.1007/s10764-005-5332-4.
- ↑ а б Geissmann, Thomas. Gibbon Systematics and Species Identification. Процитовано 13 квітня 2006.
- ↑ Payne, J. and Francis, C. (2005). A Field Guide to the Mammals of Borneo. Kota Kinabalu, Sabah, Malaysia: Sabah Society. с. 230. ISBN 967-99947-1-6.
Джерела[ред. | ред. код]
- Groves, C.P. (2005). «Genus Hylobates» [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. In Wilson, D. E.; Reeder, D. M. Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Baltimore: Johns Hopkins University Press. pp. 178—181. OCLC 62265494. ISBN 0-801-88221-4.
|
|