French
DeutschГіндін В'ячеслав Йосипович — Вікіпедія
| В'ячеслав Гіндін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Гіндін В'ячеслав Йосипович | |||
| Народився | 31 липня 1966 (57 років) Харків | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1987) | |||
| Роки діяльності | 2004 — теперішній час | |||
| Дружина | Тетяна Тумасянц | |||
| Провідні ролі | Василь Жуйвода у телесеріалі Недотуркані | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
| | ||||
В'ячеслав Йосипович Гіндін (нар. 31 липня 1966, Харків, Українська РСР) — український актор театру, кіно та дубляжу, Заслужений артист України (2013)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
В'ячеслав Гіндін народився 31 липня 1966 року у Харкові. Навчаючись у 7-му класі, у 1979 році пройшов відбір до театральної студії у Будинку актора.
Після закінчення середньої школи № 4 [2] вступив до Харківського національного університету мистецтв імені І.Котляревського, який закінчив 1987 року.
Його бабуся і дідусь по материнській лінії мали пряме відношення до театру. Дідусь ще до революції 1917 року служив в оркестрі оперного театру — грав на гобої та англійському ріжку. А бабуся там же була начальницею пошивочного цеху[3].
Одружений. Дружина — Тетяна Тумасянц, акторка.
Творчість[ред. | ред. код]
В'ячеслав Гіндін працює актором Харківського театру ляльок імені В. А. Афанасьєва. Також він — відомий конферансьє, шоумен.
Був артистом трупи шоу «Велика різниця по-українськи»[4].
Зіграв 20 ролей в театрі, близько 30-ти — в кіно і телепрограмах, більше 70 робот дубляжу. Його голосом говорять герої Самюеля Джексона, Коліна Ферта, Ґері Олдмена, Рассела Кроу та Ніколаса Кейджа.
 | «Якщо в театрі важлива гра, то в кіно, виходячи з образу, необхідно триматися однієї лінії поведінки й органічно існувати в кадрі. Зйомки йдуть довго, іноді по півроку, і важливо, щоб після монтажу не було відчуття, що все знімали в різний час. А ще в кіно багато що залежить від фактури. Буває, що на сцені – завершений дуболом, двох слів зв’язати не може, а в кіно все чудово: великий план, виразні очі і чудово мовчить в кадрі», - розповів про свою творчість В'ячеслав Гіндін[5]. |  |
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
- 2009 — «Прості історії Антона Чехова» за творами «Дама з собачкою, «Чорний монах» та «Скрипка Ротшильда» Антона Чехова; реж. Оксана Дмітрієва
- 2012 — «Їжачок з туману» Сергія Козлова; реж. Оксана Дмітрієва
- 2012 — «Чевенгур» за романом Андрія Платонова; реж. Оксана Дмітрієва
- 2015 — «Одруження» Миколи Гоголя; реж. Оксана Дмітрієва[6]
- 2016 — «Вишневий сад» за п'єсою Антона Чехова; реж. Оксана Дмітрієва
- 2017 — «Уявний хворий» за п'єсою Мольєра; реж. Оксана Дмітрієва[7][8]
- 2018 — «Гамлет» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Оксана Дмітрієва
- 2019 — «Діти райка» Жака Превера; реж. Оксана Дмітрієва
- Золотий ключик
- Малюк і Карлсон
- Майстер і Маргарита
- Моя прекрасна леді
- Ревізор
- Бісовий млин
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2004 — Російське — епізод
- 2005 — Міліцейська академія — епізод
- 2005 — Вища міра — Паша, адвокат Вадима і Ортопеда
- 2005 — Божевілля: виклик і боротьба — помічник Лева Борисовича
- 2006 — Чартер — Мартов Євген, генеральний директор авіакомпанії
- 2007 — Міліцейська академія-2 — майор Харчов
- 2008 — Сповідь диявола — слідчий
- 2011 — Ластівчине гніздо — бізнес тренер
- 2011 — Кумські байки
- 2012 — 1812 (документальний)
- 2013 — Іван Сила — Новак, учитель
- 2014 — Копи з Перетопа — суддя
- 2016 — Підкидьки (Україна)
- 2016 — Недотуркані — Василь Жуйвода, депутат-батько (головна роль)
- 2017 — Хороший хлопець — епізод
- 2017 — Список бажань — Володимир Іванович, учитель математики
- 2017 — Слуга народу-2. Від любові до імпічменту — Володя, помічник губернатора Харкова
- 2017 — Підкидьки-2 — Артем Сергійович Осокін, гінеколог
- 2018 — За законами воєнного часу-2 — Семен Ігнатенко, старший сержант
- 2018 — Голос з минулого — батько Алі
- 2019 — Папік — Геннадій Іванович Прус, стоматолог
- 2019 — Суддя — Григорій Федорович Полтавченко, начальник міського управління поліції, полковник
- 2019 — Солона карамель — Семагін, головлікар
- 2019 — Слуга народу-3. Вибір — Антон, помічник Жанни Борисенко
Дубляж[ред. | ред. код]
- 2006 — Сезон полювання
- 2007 — Бі Муві: Медова змова
- 2009 — 2012 (фільм)
- 2010 — Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 1
- 2010 — Учень чаклуна
- 2012 — Нова Людина-павук
- 2020 — Дулітл
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №448/2013 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України
- ↑ Харківський педагогічний ліцей № 4 Харківської міської ради Харківської області. School Champion. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ Вячеслав Гиндин и его тень [Архівовано 8 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ В'ячеслав Гіндін. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ В’ячеслав Гіндін: “Підсіли в театрі на голку творчого розмаїття” (укр.), архів оригіналу за 8 грудня 2019, процитовано 23 грудня 2018
- ↑ Прем'єра вистави «Одруження». Харківський театр ляльок. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (6 жовтня 2017). Змова ляльок (рос.). «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 9 березня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (23 жовтня 2017). Мольєр київський та харківський (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 13 листопада 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- В'ячеслав Гіндін на сайті Театр [Архівовано 8 грудня 2019 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про актора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |