Гіпернові зорі — Вікіпедія

Ета Кіля, в сузір'ї Кіля, один з найближчих кандидатів у майбутню гіпернову ^[1]

Гіпернова — вибух масивної зорі (масою понад 20 мас Сонця) після колапсу її ядра.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Колапс ядра відбувається після того, як у ньому виснажується паливо для підтримки термоядерних реакцій, іншими словами, це дуже велика наднова. З початку 1990-х років були помічені потужні спалахи зір з енергією понад 10⁴⁵ джоулів, тобто перевищувала потужність спалаху звичайної наднової приблизно в 10 разів^[2]. До того ж багато з цих вибухів супроводжувалися довгими гамма-спалахами.

Нині термін вживається для опису вибухів зірок з масою від 100 до 150 і більше мас Сонця.

Гіпернові теоретично могли б створити серйозну загрозу Землі внаслідок потужного гамма-спалаху, але в наш час поблизу Сонячної системи немає зір, які могли б становити таку загрозу^[3]. За деякими даними, 440 мільйонів років тому мав місце вибух гіпернової зорі поблизу Землі^[4], в результаті якого відбулося ордовицько-силурійське вимирання (зникло понад 60 % морських безхребетних). Імовірно, радіоактивний ізотоп нікелю⁵⁶Ni потрапив на Землю внаслідок цього вибуху ^[5].

Термін колапсар спочатку означав продукт гравітаційного колапсу — чорну діру. В наш час^[коли?] це слово іноді відносять до певної моделі колапсу зорі, що швидко обертається.

Колапс зорі[ред. | ред. код]

Термін гіпернова придумав Стенфорд Е. Вуслі^{[джерело?]}. Ядро масивної зорі при гравітаційному колапсі перетворюється в чорну діру, якщо зоря швидко оберталася, то навколо чорної діри може утворитися масивний акреційний диск. За рахунок нейтринного нагріву або під впливом механізму Бландфорда-Знаека можуть утворитися два потужні релятивістські струмені, що викидаються в напрямку полюсів обертання вмираючої зорі майже зі швидкістю світла. Ці релятивістські струмені можуть пояснити гамма-спалахи, які іноді спостерігаються при вибухах гіпернових. В останні роки великий обсяг даних спостережень гамма-спалахів значно поліпшив наше розуміння цих подій, і стало зрозуміло, що в чисельних моделях колапсу виходять вибухи, які відрізняються від вибухів звичайних наднових^{[джерело?]}.

Зорі, здатні вибухнути як гіпернова, зустрічаються дуже рідко, тому що зоря має бути масивною, швидко обертатися і (можливо) мати потужне магнітне поле. Тому, гіпернові повинні вибухати рідко. Передбачається, що в нашій Галактиці гіпернова вибухає в середньому один раз на 200 млн років^{[джерело?]}.

Колапсари в науковій фантастиці[ред. | ред. код]

В оповіданні Ларрі Нівена «Особливості, що змушують мене нервувати» завдяки масивним «колапсарам» стала можливою подорож у часі.
В оповіданні Джеррі Пурнеля «Він впав у чорну діру» через гравітаційний вплив «колапсара» космічний корабель випадково вийшов з гіперпростору.
У романі Джо Холдемана «Назавжди війни» «колапсари» використовувалися для міжзоряних подорожей.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Гіпернова як руйнівна подія у Всесвіті [Архівовано 21 листопада 2005 у Wayback Machine.](англ.)
↑ NASA — Ярче чем Сверхновая звезда — это Гиперновая звезда [Архівовано 1 квітня 2003 у Wayback Machine.](англ.)
↑ SPACE.com — Possible Hypernova Could Affect Earth(англ.)
↑ A hypernova is the most destructive force in the universe [Архівовано 21 листопада 2005 у Wayback Machine.](англ.)
↑ Hypernova [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)

[1] Гіпернова як руйнівна подія у Всесвіті [Архівовано 21 листопада 2005 у Wayback Machine.](англ.)

[2] NASA — Ярче чем Сверхновая звезда — это Гиперновая звезда [Архівовано 1 квітня 2003 у Wayback Machine.](англ.)

[3] SPACE.com — Possible Hypernova Could Affect Earth(англ.)

[4] A hypernova is the most destructive force in the universe [Архівовано 21 листопада 2005 у Wayback Machine.](англ.)

[5] Hypernova [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]