Гірсу — Вікіпедія

Гірсу

31°37′ пн. ш. 46°09′ сх. д. / 31.617° пн. ш. 46.150° сх. д. / 31.617; 46.150Координати: 31°37′ пн. ш. 46°09′ сх. д. / 31.617° пн. ш. 46.150° сх. д. / 31.617; 46.150
Країна  Ірак
Розташування Ді-Кар
Тип населений пункт і археологічна пам'ятка

Гірсу. Карта розташування: Ірак
Гірсу
Гірсу
Гірсу (Ірак)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Гірсу (Girsu) (клиноподібний:?; шумерське: Ĝirsu; аккадське: ?), нині Телло (Tell Telloh) в Іраку, давнє шумерське місто, розташоване за 25 км на північний захід від Лагашу, між Тигром і Євфратом. Через початкову букву, транскрипція Ĝirsu зазвичай записувалася як Ngirsu (також: G̃irsu, Girsu, Jirsu).

Історія[ред. | ред. код]

У найдавніший період (5300-4800 до н. е.) територія Гірсу можливо був вже заселеною, але істотні рівні діяльності почалися у Ранній династичний період Шумеру (2900-2335 до н. е.). В часи Гудеа, впродовж Третьої династії Лагашу, Гірсу став столицею Лагашського царства і продовжував бути його релігійним центром після того, як політична влада перемістилася до міста Лагаш.[1]

Протягом Третьої династії Уру Гірсу був головним адміністративним центром імперії. Після послаблення Ура, значення Гірсу понизилося, але він залишався заселеним принаймні до 200 до н. е.

Археологія[ред. | ред. код]

В іракському місті Телло було екстенсивно розкопане перше шумерське місто, котрим стало древнє Гірсу. Спочатку розкопки велися під керівництвом французького віце-консула в Басрі Ернеста де Серцеса (Ернест de Sarzec) у 1877-1900. Завершено його наступником Гастоном Кросом (Gaston Cros), 1903–1909 роки.[2][3]

Розкопки продовжувалися під Abbé Henri de Genouillac в 1929–1931 і під André Parrot в 1931–1933.[4][5][6]

У Гірсу знайдено кам'яний барельєф із зображенням Ур-Нанше, царя Лагашу, що побожно несе корзину з глиною на голові, для побудови нового храму і фрагменти Стели шулік (стерв'ятників), де зображено військову перемогу внука Ур-Нанше Еаннатума. Стела отримала назву від тієї її частини, яка зображує частини тіл ворога, які терзають стерв'ятники. Місце розкопок потерпало від примітивних методів і стандартів проведення археологічних досліджень, а також від нелегальних розкопок. Але і в таких умовах там було знайдено близько 50 000 табличок з клиноподібними написами.[7]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dietz Otto Edzard, Gudea and His Dynasty. University of Toronto Press, 1997, ISBN 0-8020-4187-6
  2. Découvertes en Chaldée, E. de Sarzec, Paris, Leroux, 1884–1893
  3. Nouvelles fouilles de Tello, Gaston Cros, Paris, 1910
  4. Fouilles de Telloh I: Epoques presargoniques, Abbé Henri de Genouillac, Paris, 1934
  5. Fouilles de Telloh II: Epoques d'Ur III Dynastie et de Larsa, Abbé Henri de Genouillac, Paris, 1936
  6. A. Parrot, Tello: vingt campagnes de fouilles 1877–1933, Paris, A. Michel ,1948
  7. Telloh Tablets at Haverford Library (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2010. Процитовано 13 грудня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Harriet Crawford, The Construction Inférieure at Tello. A Reassessment, Iraq, vol. 49, pp. 71–76, 1987
  • Benjamin R. Foster, The Sargonic Victory Stele from Telloh, Iraq, Vol. 47, pp. 15-30, 1985
  • Claudia E. Suter, A Shulgi Statuette from Tello, Journal of Cuneiform Studies, vol. 43/45, pp. 63–70, (1991–1993)